Стародавній Китай то об'єднувався під однією владою, то розпадався на багато царств. У його історії багато прикладів, що говорять про перемогу слабких над сильними. 

　　 У 221 р. до н.е. була створена перша в китайській історії централізована імперія Цінь. Через жорстокі дії ціньського правителя і внаслідок нещадної експлуатації народу в країні виникали народні повстання. Зокрема, дві повстанські армії зміцнювалися з кожним днем. Одну з них очолював полководець Сян Юй з колишнього царства Чу, а іншу – нижчий чиновник колишнього царства Цінь Лю Бан. 

　　 Сян Юй був зарозумілий, впертий і догматичний, але він умів відважно битися і був дуже популярним. А Лю Бан був людиною підступною, але він умів підбирати собі людей. У боротьбі проти Цінь Лю Бан і Сян Юй об'єдналися, допомагали один одному, внаслідок чого обидва вони стали потужнішими. І ось вони домовилися про те, що хто раніше іншого вступить до ціньської столиці Сяньян, той і стане імператором. 

　　 У 207 р. до н.е. в Цзюйлу Сян Юй переміг війська імператора Цінь, а в цей час Лю Бан прорвав оборону Сяньяна, але в Сяньян не входив. Проте потім, послухавши порад підлеглих, Лю Бан замкнув ціньський палац і скарбницю, відкрив продовольчі склади, вгамував і нагодував жителів міста Сяньян. Бачивши, що Лю Бан по-доброму ставиться до людей і що у нього строга військова дисципліна, всі зраділи і побажали, що Лю Бан став новим імператором. 

　　 Коли Сян Юй дізнався, що Лю Бан раніше нього підступив до Сяньяна, він розсердився. Він розташував своє 400-тисячне військо в Хунмені (нині східна частина пров. Шеньсі), поблизу Сяньяна, намагаючись захопити місто. Військовий радник Сян Юя Фань Цен умовив його знищити Лю Бана, сказавши, що Лю Бан відомий як людина жадібна до грошей. "Проте тепер Лю Бан не бере собі ні грошей, ні жінок. Очевидно, він затаїв якийсь план. Ми повинні убити його, поки він не встиг зміцнити свою владу"– сказав Фань Цзен.  

　　 Звістка ця донеслася до Лю Бана. Його радник Чжан Лян вважав, що раз у Лю Бана є лише 10-тисячне військо, то він дуже слабкий і не може йти на пряме зіткнення з Сян Юєм. І Чжан Лян попросив свого близького друга, дядька Сян Юя Сян Бо замовити за Лю Бана добре слово. Потім Лю Бан разом з Чжан Ляном і полководцем Фань Куаєм прибули в Хунмень. Лю Бан сказав, що він сидить в Сяньяні, захищає місто і чекає Сян Юя на трон імператора. Сян Юй повірив Лю Бану. Він влаштував бенкет в Хунмені на честь своїх гостей. Фань Цзен, який сидів поряд з Сян Юєм, не раз робив йому натяки, а той вдавав, що нічого не бачить. І тоді Фань Цзен попросив полководця Сян Чжуана танцювати під час бенкету перед Лю Баном з мечем, щоб в танці убити його. Але Лю Бану, за допомогою його радника Чжан Ляна і воєначальника Фань Куая, вдалося, під приводом необхідності відлучитися і покинути табір Сян Юя до кінця бенкету. 

　　 Побачивши, що Сян Юй через свою легкодухість і нерішучість дозволив Лю Бану піти, Фань Цзен сердито сказав: "З Сян Юя не буде пуття. Запам'ятаєте, Лю Бан неодмінно завоює весь Китай!" 

　　 Це і був відомий в історії Китаю "Хунменьський бенкет". Сян Юй, вірячи в свою могутність, легко повірив Лю Бану, і тому вдалося втекти. Згодом Сян Юй проголосив себе "гегемоном Західного Чу", тобто імператором, а Лю Бану подарував титул "государя Хань" царства, що знаходилося на далекій околиці. Проте через деякий час Лю Бан зайняв місто Сяньян у той момент, коли Сян Юй пішов війною на інші царства. Між Сян Юєм і Лю Баном почалася війна, тобто почалися військові дії між Чу і Хань. Ця війна тривала 4 роки. Чуське військо мало військову перевагу і багато раз перемагало ханьців. Проте жорстокий Сян Юй і його війська поступово втрачали довіру з боку народну; війська Чу до того ж поступово втрачали силу. Тут-то Лю Бан задобрив народ, правильно підібрав собі людей і, врешті-решт, з переможеного став переможцем.  

　　 У 202 р. до н.е. Лю Бан на чолі ханьських військ оточив війська Сян Юя в Ґанься (нині південна частина Лібі пров. Аньхой). Вирвавшись з оточення, Сян Юй намагався втекти від переслідування ханьських військ і змушений був накласти на себе руки. Так, Лю Бан став імператором, створивши другу в історії Китаю єдину, централізовану державу під владою династії Хань.