В 5 столітті до н.е. чиновник Сімень Бао був призначений правителем повіту Є. Прибувши на місце служби, він зустрівся з місцевими старійшинами і став розпитувати їх, які негаразди існують у жителів повітів. Старійшини сказали: «Нас турбує лише те, що ми постійно віддаємо в дружини річковому божеству одну з перших красунь повіту. Це і є причина нашого занепокоєння». 

　　    Сі Меньбао вирішив розпитати детальніше. Відповідь старійшин була такою: «У місцевості Є існує такий звичай: щороку місцеві жителі приносять в жертву річковому владиці Хе-бо красуню». За традицією слід вмилостивити Хе-бо, адже річковий дух керував водною стихією і міг наслати повінь або посуху. 

　　    Для цього щороку до кожного будинку ходила чаклунка, яка вибирала наречену для Хе-бо, поки не знаходила найкрасивішу. Дівчині збирали багате придане, прибирали волосся, одягали в новий шовковий одяг і відводили у відокремлене місце, де вона жила одна протягом десяти днів, харчуючись лише вином і м'ясом. В день весільної церемонії жителі збиралися на березі ріки, родичі прощалися з нареченою, а чаклунка разом зі своїми помічницями укладала її на візерунчасте ложе з кольоровими рогожами. Потім ложе разом з дівчиною опускали на дно річки. Музиканти грали веселу весільну музику, її звуки змішувалися з криками нещасної жертви. 

　　     Легенда, яку наводить китайський історик Сима Цянь у своїй праці «Історичні записки», розповідає, що Сімень Бао вирішив припинити цей варварський звичай. Прийшовши одного дня на весілля Хе-бо, він став лаяти чаклунку, кажучи, що вона вибрала для річкового божества не найкрасивішу наречену. Чаклунка почала сперечатися з Сімень Бао. Тоді він сказав: Залишимо порожні суперечки. Вирушай сама до владики Хе-бо, опиши йому наречену, і, якщо він погодиться прийняти її, вважатимемо, що ти права. Чаклунку, не зважаючи на всі її заперечення відправили на переговори до Хе-бо. Всі стали чекати. - Щось довго вона не повертається, - сказав Сімень Бао, - напевно, річковий дух і розмовляти з нею не побажав. Хай і вірні її помічниці тоді підуть за нею, щоб допомогти своїй наставниці. 

　　    Багато було сліз, але наказ правителя був виконаний. Всі знову стали чекати. - Все-таки треба б довести справу до кінця, — промовив нарешті Сімень Бао. - Можливо, Хе-бо погодиться вислухати старійшин? Але старійшини навідріз відмовилися йти до річкового духу. А Сімень Бао сказав: - Раз так, повертайтеся всі додому. Весілля відміняється. 

　　     І все було б добре, але Хе-бо, залишившись без нареченої, страшно розгнівався, річка вийшла з берегів, загрожуючи затопити околиці. Але Сімень Бао і тут не розгубився. Він наказав вирити дванадцять глибоких канав, і водна стихія, що розбушувалася, пішла канавами на селянські поля, принісши замість шкоди користь. «А злий Хе-бо так і залишився ні з чим», - так свідчить китайська легенда.