Як вам відомо Конфуцій - відомий мислитель і педагог стародавньогоо Китаю - жив у VІ ст. до н. е. Засноване на його вченні конфуціанство згодом стало важливою складовою частиною китайської культури. Впродовж тривалої історії феодального суспільства Китаю панівний клас розглядав етіко-політічне конфуціанське вчення, як ортодоксальну основу свого світогляду і ставлення до життя, і тому нащадки прізвища Конфуцифія завжди були родовитим і прославленим сімейством країни. 

　　 З цього роду вийшли немало відомих осіб. Сьогодні ми познайомимо вас з одним з ніх - Кун Жуном - онуком Конфуція в 20-му коліні. Цей переказ зі знаменої китайської збірки новел «Шишо сіньюй» («Нові оповідки про світ») і розповідає про походження китайського прислів'я - в дитинстві розумний, не обов'язково в майбутньому стане гідною особистістю. Кун Жун жив у ІІ столітті нашої ери в період династії Хань. Він був дуже освіченою людиною з великою ерудицією. Оскільки Кун Жун був нащадком Конфуція, він з дитинства зазнав благотворний вплив свого інтелігентного сімейства.  

　　 Він був дуже розумним хлопчиком і в ранньому віці вже прославився своїми знаннями. Коли йому було 10 років одного разу він разом з батьком поїхав в місто Лоян, щоб зробити візит місцевому правителеві на ім'я Лі Юаньлі. Лі був учений, відома людина, але зарозумілий. Щодня багато хто приходив до нього з візитами. Зважаючи на це, якщо гість був низького звання або не родовитим, то дворецький зазвичай навіть і не докладав йому про прихід такої людини. 10-річному хлопчикові дуже хотілося побачити цього великого вченого мужа.

　　 Одного дня він прийшов до резиденції вченого Лі і попросив дворецького сповістити господаря про свій прихід. Побачивши, що перед ним всього навсего хлопчик, дворецький не побажав докладати про нього. Кмітливий Кун Жун сказав йому, що він родич пана Лі, і що сам Лі він неодмінно захоче побачитися з ним. Коли Лі доповіли про це, він здивувався.

　    Оскільки не було у нього подібного родича, але все таки погодився побачитися з хлопчиком. При зустрічі пан Лі запитав хлопчика, в яких родинних зв'язках він з ним. Хлопчик відповів: «Я нащадок Конфуція, а ви нащадок Лао-цзи. Всім в Піднебесній відомо, що Конфуцій звертався до Лао-цзи за поясненнями, щоб Лао-цзи тлумачив йому правила етикету. Таким чином, у них були стосунки вчителя і учня, отже, і між нами існують такі стосунки з дідівських часів!» І дійсно в історії Китаю Конфуцій жив в одну епоху з Лао-цзи, який був не лише знаменитим філософом стародавнього Китаю, але і засновником даосизму.

　     Конфуцій за життя, зустрічаючи незрозумілі питання, шанобливо звертався до Лао-цзи за роз'ясненнями. Треба сказати, що у той час в гостях у Лі були багато знатних людей, які здивувалися розуму і кмітливості хлопчика. Серед гостей був і відомий учений Чен Вей. Він зневажливо відмітив відносно хлопчика Кун Жуна, що «у дитинстві розумний, не обов'язково в майбутньому стане гідною особистістю». Маленький Кун Жун тут же відповів: «Ви в дитинстві, пане, напевно були дуже розумними!»  

　　Іншими словами, сьогодні, будучи вже дорослим, він перетворився на рядового вченого. Ця репліка захопила пана Чен Вея зненацька. Згодом слова, що були сказані хлопчиком, стали широко вживатися в народі. У китайському народі поширений ще один переказ про Кун Жуна. Розповідають, що коли він був маленьким, в його сім'ї часто їли груші. Хлопчик завжди подавав дорослим великі груші, а собі залишав маленькі. Він завжди був дуже шанобливим. Коли він виріс, завдяки своїм знанням і ерудиції, він став главою одного району. 

　　  Але у той час Китай вже вступав в епоху «Воюючих царств», країна поступово розпадалася на багато дрібних царств. Кун Жун дотримувався традиційних поглядів і часто на словах і на ділі висловлював незадоволеність тодішнім станом речей в країні. Врешті-решт, його вбили. Це зробив інший відомий діяч стародавнього Китаю - полководец і поет Цао Цао.  

　　  Сьогодні ми розповіли вам про відомого нащадка Конфуція Кун Жуна і про історію, що пояснює походження китайського прислів'я: «В дитинстві розумний, не обов'язково в майбутньому стане гідною особистістю».