Всім відомо, що храми зазвичай будувалися на рівнинах, проте в провінції Шаньсі на півночі Китаю знаходиться храм, який стоїть на прямовисних скелях в кручах. Це і є відомий храм Сюанькун («Висячий храм»).  

　      Храм Сюанькун розташувався поблизу міста Датун в північній частині провінції Шаньсі, він був споруджений 1400 років тому і являє собою єдиний синкретичний храм, в якому об'єднано три релігійні школи: буддизм, даосизм і конфуціанство. Спочатку цей храм носив назву Терем Сокровенної Порожнечі: у цій назві ієрогліф "сюань" є омонімом слова, що позначає "сокровенність", це поняття пов'язане з даосизмом; ієрогліф "кун" (порожнеча) відноситься до буддійської термінології. Пізніше Терем перейменували на "Висячий храм", оскільки здається, що він буквально "повис" на прямовисних скелях і кручах. Серед безлічі храмових споруд Китаю храм Сюанькун вважається дивним. Він побудований на невеликому уступі в гірській ущелині, поблизу від уступу з усіх боків височіють круті скелі заввишки більше сто метрів, і здається, що храм Сюанькун як би "приклеївся" до скелі і просто "повис" у повітрі, адже відстань між храмом і землею, на якій стоїть його фундамент приблизно 50 метрів. 

　　  Дивлячись здалека, видно лише зігнутий дах храму, який тримається на декількох довгих і тонких дерев'яних колонах, деколи навіть здається, що круті скелі, що звисають над куполом храму, скоро впадуть, прямо на його купол. Це дивне видовище. У храмі Сюанькун розташувалося 40 залів, які з'єднуються між собою за допомогою дерев'яних настилів на гірських переходах. Ступивши на такий настил, туристи всі мимоволі йдуть навшпиньки, ледве дихаючи, їм здається, що настил, що знаходиться під ними, може качатися від кроків. Не зважючи на те, що дерев'яний настил скрипить під ногами, Висячий Храм навіть не ворухнеться, він стоїть, як раніше. 

　　    Що стосується архітектурних особливостей храму Сюанькун, то в першу чергу слід зазначити саме ту дивну особливість, яка полягає на його розташуванні між скелями. Прямовисні скелі, як величезні віяла, захищають древній храм від дощів і снігів, і також від льодовикових вод. Крім того, гори рятують храм від пекучого сонця. Говорять, що літнім днем протягом лише 3 годин храм Сюанькун освітлюють сонячні промені. Це є однією з причин, завдяки якій дерев'яний храм Сюанькун не постраждав від природної стихії і зберігся в незмінному вигляді ось вже тисячу років. 

　　   Друга дивна особливість храму Сюанькун полягає на його місці розташування. Багато хто вважає, що храм Сюанькун спирається на стволи дерев. Це неправильно. Дерева тут не при чому, насправді, підстава храму тримається на поперечних балках, прикріплених до скель. Ці поперечні балки квадратної форми зроблені з унікальної породи місцевих дерев. Вони глибоко кріпляться за підставу скелі. Балки покриті тунговим маслом, це рятує дерев'яну конструкцію від термітів, що до речі, сприяє і консервації дерева. Фундамент храму покоїться саме на таких балках.  

　　     Крім того, дерева, розташовані в підставі храму, грають важливу роль для підтримки балансу всієї конструкції. Кожна в'язка балок розрахована з особливою ретельністю, деякі з них грають роль підтримки, деякі - потрібні для балансу, а деякі мають важливе значення для перевантаження. 

　　    Інша особливість храму Сюанькун полягає в майстерності його творців. Храм був створений з врахуванням його місця розташування, окремі частини храму проектувалися залежно від рельєфу скель. Ось, наприклад, місце розташування корпусу Саньгуань, однієї з двох будівель храму, говорить про майстерність використання простору між скелями. Перед цим корпусом було споруджено декілька невеликих дерев'яних залів, а позаду нього розташовувалися кам'яні печери. Можливо, хтось запитає, навіщо прадавні китайці створили храм, який висить на скелях? Виявляється, що місце, де знаходиться храм Сюанькун, було важливим вузловим пунктом, створення тут храму було дуже зручно для буддистів. Крім того, на нагір'ї поблизу храму тече річка, через її бурхливий потік в цьому місці постійно трапляються повені, крім того, тут часто бувають сильні осідання. За давніми повірями, вважається, що в річці живе золотий дракон, щоб його усмирити, і був споруджений цей висячий храм.

              На кам'яних скелях вирізані чотири ієрогліфи: "Ґун Шу Тянь Цяо", що означають похвалу архітектурної майстерності творців храму Сюанькун. Ґун Шу - це майстер Ґун Шунбан, що жив більше 2 тисяч років тому, він вважається знаменитим предком всіх китайських архітекторів. Згадана фраза означає, що храм Сюанькун був створений зусиллями талановитого архітектора Ґун Шунбана.