Приблизно 4 тисячі років тому в ході поступового формування протокитайців в племені Хуася з'явилися кілька гідних правителів, таких як Яо, Шунь, Юй.　　
 
　　  У "Шаншу" і в "Історичних записках" сказано, що ім'я Яо було – Фансюнь. Згодом сталі відомі і інші імена Яо – Тао Тан, а також на прізвище Ї з роду Ці, тому в давнину його звали і Тан Яо. 

　　  Яо, як говориться у переказах, був нащадком імператора-засновника народу Хуася. Він був розумною, доброю і шанованою людиною. У 16 років він був обраний главою племені. Згідно з історичними записами, Яо заснував столицю в Пін'яні (сучасне місто Ліньфень провінції Шеньсі в північному Китаї, нині в місті Ліньфень зберігся храм Яо, що був побудований за династії Цзінь (265-420) і його гробниця часів династії Тан). 

　　  Після вступу на престол, Яо висував на важливі державні посади найталановитіших і мудріших для об'єднання нації; він також перевіряв політичні діяння і заслуги сотень чиновників, нагороджував тих, що відзначилися і карав негідних, в результаті цих заходів в державних справах запанував повний порядок; в той же час Яо звертав увагу на гармонію соціальних стосунків між сусідніми племенами, навчав народ жити в мирі, забезпечив спокій в Піднебесній, ясну державну політику, здорові звичаї в суспільстві. 

　　   У переказах говориться, що в період правління Яо вперше в Китаї був створений календар, за яким народ став займатися сільськогосподарськими роботами згідно з сезонами. 

　　   В давнину люди вважали епоху правління імператора Яо як епоху, коли почало дуже швидко розвиватись землеробство. Розповідають, що саме в ту пору, коли правив Яо, сталася величезна повінь. Повінь налетіла із страшною силою, народ став жити неспокійним життям. Яо був дуже стурбований цим, тоді він запитав всіх князів, і вони рекомендували Ґуня боротися з повінню. І тоді Яо призначив Ґуня на цю роботу. 

　　   У каноні Чжу-цзи сказано, що Яо був однаково майстерний і в цивільних і у військових справах. Він сам здійснив похід проти південних племен. Яо також послав стрільця Хоу І убити диких звірів і розправитися з дев'ятьма сонцями на небі. В результаті влучного пострілу Хоу І всі дев'ять сонць впали. У зв'язку з цим, як свідчить легенда, прості люди були дуже вдячні Яо, тому вони обрали його імператором. 

　　    На 70 рік правління Яо вирішив вибирати собі наступника, для цього він покликав до себе князів. Князі рекомендували Шуня, сказавши, що він шанобливий і слухняний, добре налагодив родинні зв'язки, умів своєю мораллю впливати на свій рід, люди в його роду відвернули зло і робили всі лише в ім'я добра. Проте, спочатку Яо вирішив випробувати Шуня. 

　　   Яо видав за Шуня двох своїх дочок Ехуан і Нюйїн. Яо велів дочкам уважно спостерігати за Шунем, чи зможе він як слід управляти родинними справами. Шунь, Ехуан і Нюйїн жили біля берегів річки Вейшуй, вони жили у злагоді. 

　　    Тоді Яо наказав Шуню відповідати за "5 правил моральної поведінки": навчати народ діяти у відповідності до п'яти моральних правил: батько має бути справедливим, мати - доброю, старший брат доброзичливим, молодший брат ввічливим, а діти шанобливими. Цьому весь народ слідував із задоволенням. Після цього Яо призначив у підпорядкування Шуню сотню чиновників, щоб займатися державними справами. Яо також наказав Шуню відповідати за роботу з прийому князів, які приїжджали на церемонію колінопреклоніння. І в кінці цього випробування Яо відправив Шуня одного в ліс, щоб він піддався випробуванню природної стихії.  

　　    Після такого випробування, що тривало 3 роки, Яо прийняв рішення поступитися престолом імператора - Шуню.  

　　    Ставши імператором, Шунь почав розвивати виробництво, налагодив іригаційну систему, вирив колодязі, висував талановитих. У епоху імператора Шуня був здійснений технічний стрибок в сільському господарстві і промисловості. Шунь ділив всю свою радість і горе з народом. Народ не знав нужди в харчуванні і одязі, не було необхідності вводити примусові роботи, народ не страждав через хаос в державних справах. У епоху Шуня народ став шанобливим, і не гнівався на Шуня. Управління Шуня було справедливим, багатим, можна сказати, що було "золоте століття", блискучий час для політики, господарської діяльності і мистецтва. В кінці свого правління Шунь передав престол Юю, який здійснив подвиги у боротьбі з повінню.  

　　    Шунь помер через хворобу на 110 році життя. На горі Їшань на південь від повіту Нін'юань в провінції Хунань і понині знаходиться гробниця Шуня. Висунення мудрих, служіння ідеалам високої моральності – саме ці діяння Яо і Шуня оспівує народ і передає з покоління в покоління.