Мен-цзи – великий стародавньокитай-ський філософ періоду Боротьби царств (V-ІІІ ст. до н.е.), послідовник конфуціанства. 

     Мен-цзи на ім'я – Ке, жив в ІV ст. до нашої ери в царстві Цзоу (нині місто Цзоучен провінції Шаньдун). За легендою Мен-цзи – нащадок аристократичного роду Менсунь з царства Лу. У епоху Мен-цзи "змагалися сто шкіл", і Мен-цзи став продовжувачем ідей Конфуція - засновника конфуціанства. Він створив єдину ідеологічну систему, яка справила величезний вплив на нащадків. З одного боку, Мен-цзи строго розподілив класові статуси правителів і підданих, і, наслідуючи державній системі, що склалася в царстві Чжоу, склав основу системи, починаючи від імператора до простолюдина; а з іншого - він порівнював стосунки пана і підданого зі стосунками батьків і дітей, виступав за те, що правителі, як батьки в сім'ї, повинні піклуватися про народ, і народ повинен ставитись до них як до батьків, шануючи їх і піклуючись про них. На підставі історичних фактів періоду Боротьби царств Мен-цзи узагальнив досвід правління в різних царствах. Він вважав, що від підходу до народу залежить доля кожного царства. Мен-цзи приділяв велику увагу всім сподіванням народу, і на великому історичному матеріалі виклав свої переконання, які він оформив у вигляді системи отримання або втрати "Мандата Неба". 

　　 Мен-цзи пов'язав воєдино етичні правила і політику, підкреслюючи, що моральні якості є коренем управління.  

　　 Він говорив: «Суть Неба - у державі, суть держави - у сім'ях, суть сімей - у собі самих». Мен-цзи узагальнив 4 конфуціанських моральних норми, тобто "жень" (гуманність), "ї" (справедливість) "лі" (ритуал), "чжі" (мудрість).  

　　 Він вважав, що серед цих чотирьох норм "жень" і "ї" -- найголовніші. Якщо кожен член суспільства налагоджував стосунки між людьми на основі "жень" і "ї", стабільність в політиці і єдність Піднебесною мали б надійну гарантію. 

　　 Етіко-політічне вчення Мен-цзи базувалося на тезі початкової доброти людської природи, згідно якої людина має від народження знанням добра і здатністю творити його. Зло - результат помилок людей, для його викорінення слід відновити первинну природу людини." 

　　 Не зважаючи на те, що ідеї Мен-цзи справили великий вплив на політику, ідеологію, культуру, але у той час вчення Мен-цзи не отримало належної уваги тодішньої влади. 

　　 Мен-цзи відвідував і переконував ванів поширювати свою теорію "Гуманного правління". Він побував в царствах Лян (Вей), Ці, Сун, Тан, Лу, правителі яких у той час прагнули до збагачення країни і військового посилення, щоб тим самим здійснити об'єднання Піднебесною шляхом насильства. 

　　 Тому вчення Мен-цзи вважали педантичним, воно не отримало свого повного втілення. Проте в ході цих візитів Мен-цзи показав свої особисті якості: він зневажав можновладців, нехтував силою і владою, багатством і знатністю, сподівався на усунення хаосу в Піднебесній, сподівався на позбавлення народу від лих. Пізніше Мен-цзи залишив свої проповіді і разом зі своїми учнями зайнявся створенням трактату «Мен-цзи». Основним змістом книги став запис бесід Мен-цзи, дебати з представниками інших учень. Вся книга була написана з великим розмахом, глибокими відчуттями, яскравим поясненням, поглибленою критикою, гострою іронією. Навіть через тисячі років при читанні "Мен-цзи" люди як і раніше, гостро переживають сильні почуття філософа і його прямий характер, бачать живий образ великого мислителя.