Китайські новорічні картинки мають тривалу історію свого існування, коріння якої сягає до виготовлення старовинних талісманів-тотемів «таофу» часів династії Хань. 

　　 У період династії Сун (960-1279) при створенні новорічних картинок стала застосовуватися техніка друку з дерев'яних дошок. Це багато в чому сприяло масовому тиражуванню новорічних картинок, які стали продаватися на базарах і ринках.  

　　 З часів династії Сун китайські новорічні картинки отримали великий розвиток. Починаючи з епохи Сун, тематика таких картинок зазнала помітних змін. Якщо раніше картинки в більшості випадків служили культовим матеріалом для відправлення обрядів поклоніння предкам і духам, то згодом на таких картинках з'явилися сюжети, що зображують радість з приводу багатого врожаю, сюжети, що були запозичені з лібрето опер, а також пов'язані з народними звичаями. Ці картинки часто висловлювали прості почуття та сподівання селян. Їхній зміст можна зрозуміти не тільки за допомогою зображення, він також криється в специфічному омонимичному збігу вимови китайських слів і фраз. Наприклад, за допомогою зображення кажанів, які китайською вимовляються аналогічно слову «щастя» і «багатство», передаються побажання процвітання і щасливого життя. Зображення сороки, морфема ієрогліфа якої означає «радість», також містить побажання щастя. При зображенні цих та багатьох інших образів народні майстри застосовували традиційний орнамент, прийоми китайського та європейського живопису, а також особливості гравюри, сформувавши тим самим свій особливий художній стиль. 

　　 За часів династії Мін (1368-1644) мистецтво новорічних лубочних картинок переживало період свого розквіту. Ці картинки стали дуже популярними в народі. Їхній вигляд став ще більш барвистим, сповненим радістю і щастям. Типовими серіями лубочних картинок того часу були «Весняні бики», «Кожен рік живемо в достатку», «Багатий врожай 5 злаків» та інші. Саме в цей період в Китаї з'явилося кілька ремісничих центрів з виготовлення новорічних лубочних картинок. Трьома найбільш відомими центрами виробництва таких картинок були «Янлюцін» в передмісті Тяньцзіня, «Таохуау» поблизу Сучжоу, і «Янцзяфу» в повіті Вейсянь провінції Шаньдунь. За часів пізньої династії Цін з приходом до Китаю західної техніки літографії, виробництво новорічних картинок поступово занепало.