Опера «носі» має тривалу історію свого розвитку. Своїм походженням вона зобов'язана древнім ритуалам жертвопринесення первісним ідолам. У період панування епохи Шан (1600-1046 рр. до н.е.) існувала ціла система обрядів, щоб виганяти злих духів і позбуватися недуг. Ці обряди відправлялися за допомогою шаманських танців. Рухи цих танців вплинули на розвиток місцевих опер Китаю. Обов'язковими атрибутами опери «носі» служать дерев'яні маски, що втілюють різних духів і розповідають їх історії.

　　  У північно-східних районах провінції Гуйчжоу на південному заході Китаю опера «носі» збереглася в первозданному вигляді. Вона популярна в багатьох місцях провінції. У повіті Децзян досі збереглися більше 60 помостів для виконання оперних постановок. Оперна трупа налічує близько 100 осіб. Виконання оперних вистав у тутешніх місцях відрізняється справжнім колоритом, виражанням всього спектру емоцій. Зміст багатьох опер нагадує примітивні релігійні обряди. 

　　  Різноманітні маски оперних виконавців зроблені в основному з дерева: верби і тополі. Ці маски бувають різними за своїм виглядом, згідно характеристиці виконуваного типажу. 

　　 Серед них є добрі духи, злі духи, маски простих смертних, маски блазнів, дивовижних звірів з головою бика і кінської мордою. Добрі духи мають досить добродушний вигляд. Деякі маски зображують злих духів. Вони похмурі, з перекрученим обличчям, грізним оскалом, насупленими бровами, витрішкуватми очима. Такі маски справляють враження дикої і мужньої краси.