В 220 р. син Цао Цао --- Цао Пей позбавив влади останнього ханьського імператора і проголосив себе засновником нової династії Вей, яка проіснувала до 280 р. 

       Потім Сима Янь зайняв престол і назвав свою династію Цзінь. Царство Вей і Цзінь існували з 220 р. до 589 р. Проте той період не був однорідним. В кінці II ст, Китай переживав в політичний розкол післяханьського періоду. З 220 р. на території Китаю, за винятком коротких проміжків часу одночасно співіснували декілька держав, і в країні настав період хаосу і анархії. Почало періоду роз'єднаності і розбрату поклала так звана епоха «Трицарствія». В ті часи істотний вплив зберігало розташоване на північній рівнині царство Вей, але з ним змагалися царство Шу в басейні верхньої течії р. Янцзи на заході і південному заході Китаю царство У. Дінастія Західна Цзінь поклала кінець епосі «Трицарствія». Але період об'єднання країни при династії Західна Цзінь був коротким (з 265 по 316 р.), а потім знову настав розкол. Члени імператорського дому в районі на південь від річки Янцзи створили династію Східна Цзінь (з 317 р. по 420 р.). А на півночі залишилися багато правлячих домів, і потім був період заколоту восьми ванів. Міжусобна боротьба продовжувалася майже 15 років, і Китай виявився незахищеним на півночі перед навалою кочовників. 

　　 У цей період економіка на Півдні швидко розвивалася. У долині р. Янцзи нестійка влада різних династій швидко змінювали одна одну. Наплив китайських мігрантів з Півночі істотно вплинув на розвиток реґіону. Південний Китай став випереджати Північний в економічній, політичній і культурній сферах. Велика частина південних династій в інтелектуальному і культурному планах знаходилася під сильним впливом буддизму. В галузі культури і мистецтва прославилися вірші поета Тао Юаньміна, каліграфія Ван Сичжи, живопис Гу Кайчжи; здобули популярність кам'яні печери «Дуньхуана» --- скарбниці буддійського мистецтва. 

　　 В галузі науки і техніки математик Цзу Чунчжи першим в світі розрахував число "пі" з точністю до сьомого знаку після коми, визначивши його значення між 3,1415926 і 3,1415927. На початку VI ст. учений Цзя Сисє склав "Енциклопедію для простого народу" ("Цимін яо шу"), яка стала узагальненням знань і досягнень всіх попередніх епох і традиційного рівня китайської агрономічної науки. 

　　 Епоха Південних і Північних династій (420 --- 589 рр.) --- це період «Нань Бей чао». Це був смутний час протистояння Півночі і Півдня. Північні династії включали: династію Північна Вей, яка розкололася на Східну Вей і Західну Вей. Потім династія Північна Ці змінила династію Східна Вей, а династія Північна Чжоу змінила династію Західна Вей; потім на зміну Північної Ці прийшла династія Північна Чжоу. Південні династії --- це династії Су, Ці, Лян і Чень. 

　　 За часів Південних і Північних династій на Півдні Китаю передові виробничі технології сприяли розвитку економіки. Найрозвиненіший економічний район знаходився довкола міста Янчжоу.У цей період розвивалися зовнішні зв'язки Китаю, були встановлені тісні контакти з Японією, Північною Кореєю, Середньою Азією і регіонами Східної і Південої Азії. 

　　 В галузі культури і ідеології розвиток містики і магізму займав найважливіше місце. Важкі часи створили широкий простір для свободи ідей і містицизму.  

　　Після падіння династії Східна Цзінь епоха «Нань Бей чао» стала періодом розколу Китаю на Південь і Північ, проте розкол Південних і Північних династій грав важливу роль в просуванні процесу національного об'єднання. Тому епоха Південних і Північних династій вважається одним з важливих етапів розвитку китайської нації.