Династія Цін правила в Китаї з 1644 по 1911 рр. Починаючи від засновника династії імператора Нурхаци аж до останнього імператора Пу Ї всього за ці роки правило 12 імператорів. Якщо вважати з того часу, коли маньчжурська армія Цінів підкорила заставу Шанхайґуань до революції 1911 року, династія Цін правила впродовж 268 років. 

　　В період свого розквіту площа цінської імперії перевищувала 1 тис. 200 кв. км. 1616 роцу Нурхаци заснував державу Пізня Цзінь, а в 1632 році імператор Хуан Тайцзі перейменував свою державу в Цін. В 1644 році Лі Цзичен на чолі селянського повстання повалив династію Мін, а останній мінський імператор Чун Чжень наклав на себе руки. Цінськая армія, скориставшись ситуацією, що склалася, вторглася на терени Китаю і придушила селянську війну. Столицею нової династії Цін став Пекін. Після цього Ціни придушили локальні селянські повстання в різних куточках країни, вони також розправилися зі всіма, хто все ще підтримував Мін. Таким чином, Цін вела боротьбу за об'єднання Китаю. 

　　В період ранньої Цін з метою пом'якшити класові протиріччя були вжиті заходи, які стосувалися заохочення освоєння цілинних земель і зменшення податків. Це надало певний імпульс економічному розвитку внутрішніх і прикордонних районів. В середині ХVІІІ ст. в Китаї спостерігався економічний підйом, цей розквіт економіки в науковій літературі отримав назву періоду «Кан-Юн-Цянь» (Кан, Юн і Цянь - це перші ієрогліфи в іменах трьох цінських імператорів, які правили у той час, тобто Кансі, Юнчжен і Цяньлун). Цінськая адміністрація в той час всіма силами зміцнюала режим централізованої влади. В кінці ХVІІІ століття населення імперії Цін складало приблизно 300 млн. чоловік. 

　　У 1661 році знаменитий цінський воєначальник Чжен Ченґун на чолі військово-морської армади пересік Тайваньську протоку, отримав повну перемогу над голландцями, які колонізували Тайвань протягом 38 років. На початку 1662 року голландські колонізатори здалися в полон, Тайвань повернувся в лоно Батьківщини. 

　　В кінці ХVІ століття Російська імперія розширювала кордони своїх володінь на схід. Коли Цінська армія прибула в район східної прикордонної застави Царська Росія, користуючись випадком, окуповувала міста Кяхта і Нерчинськ. Ціни наполегливо вимагали від Росії вивести війська з китайських територій. У 1685 і 1686 рр. імператор Кансі видав два укази про облогу російських військ в районі Кяхти. Російська сторона була вимушена погодитися на переговори відносно східної ділянки кордону між Китаєм і Росією. У 1689 році представники обох сторін провели переговори в Нерчинську і уклали перший офіційний договір про кордон – «Нерчинський договір». 

　　В період правління імператора Цяньлуна було придушено сепаратистське повстання в Кашгарії. Цяньлун вжив низку заходів, які стосувалися розвитку економіки, культури і інфраструктури в прикордонних районах. 

　　При династії Цін, особливо в період до імператора Даоґуана були досягнуті величезні успіхи в культурному житті. У той час з'явилися кілька чудових мислителів, включаючи Ван Фучжи, Хуан Цзунси і Дай Чжаеня, з'явилася ціла плеяда відомих письменників і діячів мистецтва таких, як Цао Сюецінь, У Цзінци, Кун Шанжень і Ши Тао і ін. Поряд з цим, були досягнуті успіхи в розвитку історичної науки. Багато відомих істориків того часу працювали над створенням енциклопедичних історіографічних праць. У їх числі «Си Ку Цюань Шу» (Збірка книг Піднебесною за чотирма розділами) і «Зібрання творів від старовини і до теперішнього часу». Блискучий розвиток отримала також і науково-технічна галузь, особливо варто відзначити досягнення в архітектурі. 

　　Цінський уряд розвивав економіку аграрного типу, культура і ідеологія відрізнялися насадженням феодальних норм моралі і ритуалу. Ціни боролися з усіляким інакомисленням з боку інтелектуальної еліти суспільства того часу, а у сфері зовнішніх стосунків Ціни прагнули сліпо відгородитися від зовнішнього світу. 

　　В період пізньої Цін безперервно загострювалися соціальні протиріччя, цей період характеризується підйомом антіцинських повстань. Період процвітання імперії завершився з початком повстання секти Білого Лотоса. 

　　Після Опіумної війни 1840 років, унаслідок вторгнення імперіалістів до Китаю, Цінський уряд уклав ряд нерівноправних договорів з агресорами. Згідно з цими договорами Цін поступилася великими територіями, платила контрибуції, відкрила торгівельні порти для іноземців. Китай поступово став напівфеодальною напівколоніальною країною. Внаслідок політичного розкладу, ідеологічної короткозорості, м'якотілої і забитої політики династія Цін вступила в період свого занепаду. В країні спалахнув ряд народних повстань, включаючи повстання Тайпінів і Нянцзюнів (факельників). З метою збереження незалежності цінська влада здійснила реформи, які, проте, завершилися провалом. У той час з'явилися немало патріотів і героїв, які до останньої краплі крові боролися за вихід країни з системної кризи. У 1911 році сталася Сіньхайська революція, яка покінчила з цінською владою. Китай, звільнившись від двотисячолітього феодального іга, вступив у новий етап свого розвитку.