В 1368 р. Чжу Юаньчжан створив династію Мин. Він не був представником «шеньши» і вважав інтереси цього стану, а рівним чином і панування чиновництва в управлінні країною небезпечними для тієї форми державного апарату, яку він збирався впроваджувати. Тенденція до узаконеної централізації правління, що помітно виявилася вже в сунський період, отримала пріоритетний розвиток в мінську епоху. Після смерті Чжу Юаньчжанана трон вступив син імператора, потім його дядько Чжу-Ді став імператором. 1421 р. він переніс столицю з Нанкіна до Пекіна. 

　　Навіть посада канцлера - головного політичного радника імператора при всіх китайських династіях - не була збережена при Мінах. Ніколи ще з підданими країни не поводилися з такою жорстокістю. Покарання палицями високопоставлених чиновників у присутності всього двору стало звичайною практикою. Відомі випадки, коли чучело страченого чиновника вішали в кабінеті його наступника. Деспотичний режим міг зберігатися лише за часів правління сильних і енергійних імператорів. Проте незабаром правителів стала приваблювати розкіш палацового життя, і влада виявилася в руках євнухів. Час від часу між чиновництвом і євнухами спалахували запеклі сутички, в яких звичайно поразку терпіли конфуціанці, як це вже траплялося в роки правління імператорів династії Хань. 

　　У епоху Мінської династії з'явився відомий політик Чжан Цзюйчжен. Він провів реформу з метою пом'якшення протиріч в суспільстві і порятунку мінської влади. Він упорядкував методи управління, розвивав сільське господарство, щоб зняти обтяження з селян. 

　　У цей період сільське господарство швидко розвивалося. Були розвинені текстильна промисловість, виробництво фарфору. Залізодобувна промисловість, паперове виробництво і суднобудівельна промисловість теж отримали швидкий розвиток. Розширився зовнішній обмін в галузі економіки і культури. Флотоводець Чжен Хе 11 липня 1405 р. вийшов в море на чолі ескадри в 208 кораблів, на борту яких було 28 тис. матросів. За свою майже тридцятирічну морську кар'єру Чжен Хе побував в південній частині Тихого океану, в Індійському океані, Персидській затоці і біля берегів Східної Африки. У Китаї вважають, що саме Чжен Хе відкрив Америку, випередивши на 70 років Колумба, який досяг берегів Нового світу в 1492 р. 

　　При династії Мін швидко розвивалося товарне господарство. На початку династії Мін Чжу Юаньчжан зменшив податки. Він також залучив людей до обробки нових сільськогосподарських культур, наприклад, тютюну, томатів, кукурудзи і арахісу, що були завезені з інших країн до Китаю. У текстильній промисловості з'явилася мануфактура, в якій було більше 10 ткацьких верстатів і наймані робітники. Все це свідчить про паростки капіталізму в Китаї. При династії Мін збільшилося виробництво різноманітних товарів. Були створені комерційні центри в місцях, які мали зручне сполучення. З'явилися процвітаючі міста - Пекін, Нанькін, Сучжоу, Ханчжоу і Ґуанчжоу. 

　　У цей період було поширено написання екзаменаційних творів - восьмичасткових письмових робіт, ради здобуття посади державного чиновника. З'явилися відомі класичні романи, наприклад, «Річкові затони», «Трицарствіє», «Подорож на захід» і «Квіти сливи в золотій вазі». Крім того, було створено «Подорож Сюй Сяке» - літературу з географії, а в галузі медицини з'явилася книга «Китайська фармакопея лікарських рослин»; вийшла в світ «Сільськогосподарська енциклопедія», трактат «Робота природних сил», а також знаменита «Енциклопедія Юнле». 

　　У пізній період правління династії Мін значно збільшилася концентрація земель. Незабаром біля північно-східних кордонів Китаю виник новий і могутній противник. Вождь нащадків чжурчженів Нурхаци в 1616 р. оголосив себе ханом і заснував династію Цзінь («Золота»). 

　　Таким чином, була створена маньчжурська імперія, типово прикордонна імперія, проте Нурхаци значно більшою мірою використовував китайський досвід в адміністративній і військовій галузях для зміцнення власного панування. В організації його збройних сил спостерігалися риси, властиві військам степових народів, і способи ведення бойових дій поєднувалися з китайськими методами жорсткого управління і контролю.