Ставши божеством поезії, Хай Цзи мав багато нових особливостей, яких не було у старих поетів. Хай Цзи привніс в китайську поезію зовсім новий поетичний дух. Якоюсь мірою, це було повторенням нової міфології Ґо Можо, і відповідало місцю яке визначив для нової поезії її основоположник Ху Ши. Суть такої концепції у «формуванні совісті нації, яка ще не народилася». Це зближує Хай Цзи з такими поетами як Цюй Юань, Уолт Уітмен, які мали якийсь божественний дар. Саме це ставить Хай Цзи вище інших поетів.

А ще поезія Хай Цзи відзначається певною чистою. З одного боку це проявляється в його зосередженості на поезії, він віддається їй всім серцем, безкорисливо, з іншого боку, в чистоті почуттів і темпераменті молодості Хай Цзи. За цей темперамент Хай Цзи часто дорікали у поетичних колах, де говорили про нестачу майстерності, незрілість його поезії. Але читачів не хвилювали ці претензії, навпаки, вони перетворили Хай Цзи на божество молодості.

Ще поезія Хай Цзи особливо зворушила серця сучасних читачів її тугою за батьківщиною і тяжінням до землі. Хвиля урбанізації приносить у міста все більше і більше «сільської інтелігенції» (так Хай Цзи сам себе називав), яка відірвана від своїх рідних місць. Ця інтелігенція фізично покинула село, але її душа все ще блукає по рідній землі. Поезія Хай Цзи служить хорошою розрадою для таких людей. Це означає, що до тих пір, поки процес урбанізації в Китаї породжуватиме цю «сільську інтелігенцію», яка заблукала між містом і селом, неповторна чарівність поезії Хай Цзи не буде втрачена».