Ґе Баоцюань戈宝权(1913.2.15 - 2000.5.15), відомий перекладач зарубіжної літератури, народився в провінції Цзянсу. Він виріс у родині педагогів. 1918 ~ 1927 роках навчався в школі в своєму рідному місті. 1928 ~ 1932 навчався на факультеті економіки юридичного інституту Шанхайського університету «Дася». Отримуючи стипендію за три з половиною роки завершив чотирирічний курс навчання, отримавши ступінь бакалавра. В університеті вивчав англійську, французьку, японську мови, самостійно вивчав есперанто, російську мову, есперанто, чим заклав міцну основу для його подальшої роботи у якості перекладача іноземної літератури.

1935-1937 роках працював кореспондентом тяньцзіньської газети «Даґунбао», у Радянському Союзі. В 1938-1945 роках у Ханькоу і Чунцині був редактором та членом редколегії газети «Сіньхуа жибао» і журналу «Цюньчжун». 1946-1948 виконував обов'язки редактор видавництва «Шидай» («Епоха»). 1949 по 1954 рік він служив тимчасовим повіреним і радником посольства КНР у Радянському Союзі. З 1954 по 1960 рік обіймав посаду заступника секретаря Товариства китайсько-радянської дружби. Після 1961 року був науковим співробітником і членом ученої ради Інституту літератури та Інституту іноземної літератури. Крім того був членом редколегій журналів «Їлінь» («Переклад»), «Шицзє веньсюе» («Світова література»), «Веньсюе пінлунь» («Літературний огляд»), був обраний членом правління Асоціації письменників. Перекладав твори літератури країн Радянського Союзу, Східної Європи, Африки і Латинської Америки. Є автором книг «Історія зовнішніх зв'язків Китаю», «Історія перекладу» і «Письменник». Був удостоєний звання почесного доктора Паризького університету, Московського державного університету. 

Ґе Баоцюань перекладав твори великого українського поета Тараса Шевченка. 1989 року в журналі «Їлінь» Ґе Баоцюань опублікував спогади «Що пов'язує мене з поезією Шевченка – до 175 річчя з дня народження Тараса Шевченка»:

«1

В останні 20 днів у Нанкіні триває рідкісна за десять років літня погода, не зважаючи високу температуру в 39 градусів, я, нарешті, з радістю завершив роботу з перекладу великого народного поета України Тараса Шевченка. А зараз хочу розповісти, про мої стосунки з Шевченком, і як я вибрав для перекладу шедевр Шевченка «Кобзар».

Пам'ятаю, що ще в 1920-і роки, мені дуже подобався журнал «Сяошо юебао» який оновив і редагував Шень Яньбін (Мао Дунь). «Російське літературознавство» (вересень 1921 року) і «Література поневолених націй» (жовтень 1921), які він редагував у ті часи, розширили мої горизонти, так що я вперше дізнався про українську літературу та Шевченка. Мао Дунь для «Російського літературознавства» написав статтю «Біографії 30 сучасних письменників Росії», четвертим у цьому переліку була представлена біографія Шевченка та його творчість, у статті особливо підкреслювалось, що перша поетична збірка Шевченка «Кобзар» побачила світ уже 1840 року. Ця сповнена героїчними почуттями поезія описувала біль і сподівання на майбутнє народу Малоросії. У номері «Літератури поневолених націй» Лу Сінь під псевдонімом Тан Си опублікував переклад «Стислого викладу літератури Малоросії» німецького історика Густава Карпласа. У нашій країні вперше дізналися про знаменитий вірш Шевченка «Як умру, то поховайте…» («Заповіт»).

З 1922 року після Шень Яньбіна редактором «Сяошо юебао» став Чжен Чженьдо, який був дослідником китайської літератури, але також перекладачем і дослідником російської літератури. Він написав «Стислий виклад історії російської літератури», який спочатку друкував з продовженням у журналі «Сяошо юебао», а пізніше у 1924 році видав окремою брошурою, у цій книзі він також згадує Шевченка.