При всій ефективності такої системи, вади в ній теж існують. У першу чергу, виникає закономірне питання: до збірної потраплять десятки, олімпійськими чемпіонами стануть одиниці, а яка доля чекає інших? Частково цю проблему вдається вирішити шляхом перепрофілювання. Наприклад, перша в історії китайська олімпійська чемпіонка зі стрибків у воду Чжоу Цзіхун до 12 років займалася спортивною гімнастикою. Але коли тренери переконалися, що в гімнастиці великі успіхи їй «не світять», дівчинку стали навчати стрибкам у воду. Цей не єдиний подібний випадок, але на таку удачу розраховувати можуть звісно ж не всі.

У 2002 р. китайський спортивне співтовариство приголомшила новина про те, що десять вихованців Чен'янсбкої спортивної школи приймали заборонені препарати для того, щоб показати кращі результати на змаганнях провінції. У 2006 р. у 15-річних легкоатлетів, вихованців Аньшаньскої школи, виявили в крові підвищений вміст гормонів еритропоетину і тестостерону, які в даному випадку вже розглядаються як допінг. Ці випадки підштовхнули Державне управління у справах молодіжного спорту посилити заходи з перевірки на допінг не тільки серед дорослих спортсменів, а й серед дітей. Порушників чекають суворі покарання: від анулювання їх результатів до заборони брати участь у змаганнях. Тренерів дітей, які брали допінг, зобов'язують платити штраф і усувають від роботи.

Західна преса не раз називала методи тренувань юних спортсменів у Китаї занадто суворими. У 2005 р. чотириразовий олімпійський чемпіон з академічного веслування, британець Метью Пінсент в інтерв'ю ВВС зізнався, що був шокований методами підготовки гімнастів в школі Шичахай, коли тренер підняв руку на хлопчика, а дівчинка плакала, роблячи стійку на руках. Сьогодні керівництво школи заявляє, що з тих пір нічого подібного на заняттях не відбувається, а тренери шукають особливий підхід до кожного учня. Втім, Державне управління у справах молодіжного спорту відзначає, що проблема повністю не вирішена.

При всіх існуючих недоліках все ж не можна не констатувати, що за останніх 30 років дитячий спорт в Китаї зазнав величезних змін. Практично з нуля була побудована вся інфраструктура. Успіхи китайських атлетів на міжнародних змаганнях дали поштовх розвитку масового дитячого спорту. На сьогоднішній день спортом в Китаї займається близько 100 млн дітей, що реально сприяє покращенню здоров'я нації.