Перші олімпійські успіхи КНР в Лос-Анджелесі були прямим результатом нової системи підготовки спортсменів, в якій головна ставка робилася на молодь. Середній вік китайських чемпіонів Олімпіади 1984 р. в одиночних видах спорту – 23 роки, самому «дорослому» було 27 років. Для порівняння: середній вік золотих призерів з ФРН, що зайняла на тій Олімпіаді 3-е місце, становив 28 років, а найстаршому з них на той час вже виповнилося 42. З тих пір система підготовки олімпійського резерву в Китаї не змінювалася, а тільки вдосконалювалась. Як і в економіці, в спорті соціалістичну модель Китай розбавив капіталістичними елементами, об'єднавши радянську й американську спортивні моделі. Спорт в КНР опинився повністю на плечах державного бюджету, але в той же час він є й прибутковим бізнесом, активно залучаючи спонсорів і рекламодавців.

У процесі підготовки олімпійського резерву в КНР головна роль відводиться державним спортивним школам. Таких шкіл в Китаї на сьогодні – понад 15 тисяч. На всіх Олімпіадах, починаючи з 1984 р., їх випускники складали більшість серед володарів медалей. На Олімпіаді в Пекіні цей показник досяг максимального рівня: всі 100 призерів – випускники спортивних шкіл, переважно «елітних», яких у країні близько 3-ох сотень. Саме в них відбирають найталановитіших і найперспективніших дітей. Там виховують майбутніх олімпійських чемпіонів.