|
Міжнародне радіо Китаю
Династія Сун (960-1279) була періодом політичного і військового занепаду середньовічного Китаю, проте при Сун намітився великий прогрес в економічній сфері, торгівлі, ремеслах, а також в науці і техніці. Це привело до формування нового етапу розвитку архітектури. Архітектурні споруди, що були побудовані в цей період, значно відрізнялися від споруд династії Тан, вони відзначались більш тонким і вишуканим стилем.
У цей період архітектурна думка отримала великий розвиток. Бяньлян (нинішній Кайфен) - століца династії Північна Вей – склався як торгівельне місто. У той час у всьому Китаї було скорочено будівництво грандіозних споруд. Головний павільйон і хрестоподібний міст, ставок над водоймою "Юйчжаофейлян" в храмі Цзіцзи в місті Тайюань провінції Шаньсі є типовими спорудами того часу.
Фото: Хрестоподібний міст через ставок "Юйчжаофэйлян"
Під час панування династії Сун рівень цегельних і кам'яних споруд незвичайно підвищився. Головними з таких споруд були буддійські башти і мости. Башта в храмі Ліньїньси в місті Ханчжоу провінції Чжецзян, башта Фаньта в місті Кайфен провінції Хенань, а також мости Юндін в повіті Чжаосянь провінції Хебей - є типовими спорудамии з каменя і цегли, що були зведені в період династії Сун.
Економічний і соціальний розвиток у період Сун знаходився у періоді розквіту. Саме з того часу в садово-паркових композиціях все більш значне місце відводилося мистецтву довільного живопису "сєї" (вільний стиль у малюванні). Наприклад, альтанка Цаолантін Су Шуньціня і садок Дулеюань Сима Ґуана є типовими спорудами садово-паркової архітектури.
Під час правління династії Сун з'явився трактат «Канонічні форми архітектурної творчості». Ця праця була спеціальним твором, що регламентує архітектуру Китаю. Його поява свідчить про те, що китайська архітектура цього періоду вийшла на новий рівень свого розвитку в будівельному і стильовому аспектах. |
