Починаючи з династії Мін (1368-1644) Китай вступив у період пізнього феодалізму. За своєю архітектурною подобою більшість споруд не зазнали помітних змін. Вигляд міст і палацова архітектура в цей період були успадковані подальшими поколіннями: столиця Пекін і місто Нанкін були спроектовані саме в період Мін, а імператорський палац династії Цін був розширений і вдосконалений саме на основі імператорського палацу, що був зведений при династії Мін. У цей період Пекін був перебудований, внаслідок чого місто стало ділитися на три частини: зовнішнє, внутрішнє і заборонене місто.

       Під час правління династії Мін також було продовжено будівництво величної оборонної споруди – Великої китайської стіни. Багато важливих ділянок стіни і її застав було споруджено з цегли. Велика стіна, що побудована при династії Мін, починається на сході від витоку річки Ялуцзян і закінчується на заході заставою Цзяюйґуань. Застави Шаньхайґуань, Цзяюйґуань і інші відомі застави на Великій стіні є шедеврами архітектури Китаю; ділянки стіни Бадалін і Симатай в районі Пекіна мають високу художню цінність.

       Хоч мінські архітектори не проявили оригінальності задуму, проте їх творіння все одно залишаються архітектурними шедеврами. Так, важливим нововведенням стала оздоблення будинків різнокольоровою черепицею, що додало мінським імператоським і храмам яскравий і виразний колорит. Це стало можливим завдяки поліпшенню техніки виробництва фарфору і глазуровки. Мінські архітектори перевершили чи не всі попередні династії у витонченості, силі ліній і гармонійною комозицією будівель.