Династія Цін (1644-1911) була останньою феодальною династією Китаю. Споруди цього періоду хоча і перейняли архітектурну традицію династії Мін, але мали свою історію розвитку і новаторства.

       Як столиця династії Цін, Пекін в основному зберіг свій вигляд, що склався ще за часів династії Мін. У місті було споруджено 20 високих міських воріт, найвеличнішими внутрішніми воротами були ворота Чжен'янмень. Імператори династії Цін створили немало імператорських парків. Ці парки і сади, зокрема, парки Юаньмін'юань і Їхеюань є шедеврами архітектури династії Цін.

       У цей період з'явилися нові теденції в архітектурному стилі і техніці, що виявилося, головним чином, у використанні скла, а також спорудження житла з каменя і цегли. У цей період житлові споруди за формою і конструкцією були багатими і різноманітними.

       У цей період процвітало будівництво своєрідних за стилем ламаїстських споруд. Буддійські храми і монастирі, побудова яких ламала традиційні канони архітектурного стилю, відрізнялися різноманітними архітектурними формами. Наприклад, такими є храм Юнхеґун у Пекіні і ряд буддійських храмів у місті Ченде.

       У пізній період династії Цін в Китаї ще з'явилися споруди в китайському і європейському стилі.