Також намагаюсь донести ідею того, що слід більш відкрито ставилися до чогось незрозумілого або невідомого. У Китаї я досі часом відчуваю надмірну цікавість до себе або навіть певне упереджене ставлення. Скільки б років не пройшло, наскільки б вільно ти не володів мовою, ти все одно залишаєшся тут «лаоваєм» і не можеш повністю інтегруватися в місцеве суспільство, попри загальну приязнь і відкритість до іноземних спеціалістів, все ж таки залишаються сфери, які для іноземців обмежені. Життя в Китаї, водночас, допомогло й мені самій приборкати звичку до упередженого ставлення, адже нашій досить однорідній культурі з пережитками радянського минулого властива схильність судити і проектувати на інших звичні цінності, моделі поведінки чи спосіб життя.