Мар'яна Савченко, 30 років, киянка, постійно проживаю в Китаї – 7,5 років. Я давно прагнула жити в Китаї, адже з дитинства вивчала мову цієї країни та схо-дознавство. В студентські роки вже бувала тут декілька разів, зокрема навчалася півроку в Шанхаї – абсолютному місті-гібриді, який мене вразив неочікуваністю своїх контрастів, і остаточно переконалася, що не прожити певний час в цій країні для мене буде неможливо. Отже після закінчення університету вдома, я приїхала в Пекін здобувати другу вищу освіту, тепер вже за спеціальністю політика і міжнародні відносини сучасного Китаю. Ще під час навчання мене поглинула спокуса зазирнути в процеси китайського суспільства на практиці, тож декілька років я співпрацювала з недержавною благодійною фундацією в якості дослідника-консультанта і організатора музичних освітніх програм для шкіл дітей трудових мігрантів; в той же час основна робота була в якості музичного режисера в декількох театральних проектах переважно з міжнародними школами. Перш за все ця діяльність демонструвала, що у межах одного міста можуть співіснувати настільки різні світи, віддалені в своєму розвитку і можливостях на десятиліття один від одного, а також дала уявлення про західну модель освіти і посприяла моєму розумінню ролі громадянського суспільства.