Письменник Са Су 萨苏

Письменник Са Су 萨苏 (його справжнє ім'я Ґун Юнь 弓云) народився в Пекіні. У 1992 році закінчив Пекінський педагогічний університет. Його першою роботою була посада офіціанта в готелі Poly Plaza. Потім він працював в General Electric, AT & T, Nokia, AMECO та інших компаніях, жив у невеликому містечку в Японії. Працював кореспондентом газети «Global Times» у Японії, тепер живе в Пекіні.

Ґун Юнь виріс у родині гуманітаріїв, тому у нього сформувався інтерес до історії та літератури. Під псевдонімом Са Су опублікував книги «Повержена країна» «国破山河在», «Гідність має ціну» «尊严不是无代价的», «За крок назад Батьківщина» «退后一步是家园», «Дев'ять бесід про Пекін» «京味九侃», «Китайський кухар» «中国厨子», «Заміж за євнуха» «嫁给太监», «Уявна подорож» «梦里关山走遍», «По сусідству з «привидом» «与 "鬼" 为 邻» та інші книги. У 2006 році його блог на сайті Сіна був названий кращим письменницьким блогом.

З дитинства Ґун Юнь багато читав. До цих пір на його книжковій полиці стоять «Китайська енциклопедія для дітей», «Енциклопедія природи», «Наука стародавнього Китаю», журнали «Кораблі», «Сучасна зброя», які він купував ще в шкільні роки.

Ґун Юнь згадує: «Книги з військової справи, історії, детективи були основним моїм читанням». Хоча в університеті він займався комп'ютерами, але завдяки читанню з'явилося бажання зайнятися написанням книг.

Ґун Юнь каже, що дослідження китайсько-японської війни 1894-1895 рр. не найпопулярніша тема і протягом досить тривалого періоду часу ставилися до неї байдуже. Але історія морської битви, яка відбулася 120 років тому, дозволяє побачити, як в переломний момент китайський народ робив свої перші важкі кроки в створенні морської оборони, намагаючись надолужити згаяне. Дозволяє побачити, як відсутність ідеї глобальної стратегії на морі неминуче призвела до поразки в китайсько-японській війні на морі 1894 р.

Письменник пояснює, що історія подібна до сходів. Кожне покоління китайців намагається рухатися вперед, а виконавши свою місію, піднімає країну на нову сходинку. Хоча у попередніх поколінь не було сил продовжувати рух цієї стародавньої держави, хоча вони зазнали різноманітних невдач, але, врешті-решт, ми повинні визнавати і поважати їх зусилля і досягнення. Наступні покоління китайців, прийнявши їх естафету, продовжують вести цю країну вперед.

Ґун Юнь розповідає: «Перед воротами бази Північного флоту на острові Люґундао стоїть зруйнована гармата, ствол з одного боку, лафет з іншого боку. Багато хто, побачивши ці непотрібні частини гармати, відчувають подив, не знають, що це таке. А ця гармата колись була останнім козирем Північного флоту в битві за Вейхай, її встановили для відбиття атак японського флоту.

Підземна гармата було секретною зброєю, яку цінська армія придбала перед війною у Великобританії. Завдяки телескопічному підйомнику вона висувалося з-під землі, і японській армії під час боїв було важко її знищити. У лютому 1895 ця гармата стала останньою зброєю захисників флоту.

 Са Чженьбін 萨镇冰

Коли вибухнула битва за Вейхай, була глибока зима, сильний снігопад. Японці наступали 18 кораблями, що були розділені на чотири групи, піддавали форт жорстокому обстрілу. У той рік випускник британського Грінвіч коледжу Са Чженьбін 萨镇冰 став офіцером Північного флоту, керував діями батареї берегової оборони на острові, його завданням був захист цього останнього бастіону. У той період на острові був підірваний склад боєприпасів, а китайські моряки вели вогонь, зберігаючи спокій, бойовий дух був дуже високим.

Оточений з усіх боків острів відстрілювався останньою гарматою. 120 років потому все ще сумно дивитися на ці місця, знаючи безнадійність ситуації. Самотня гармата не могла не зазнати поразки. Са Чженьбін десять днів тримав героїчну оборону форту, гармата була зруйнована, він не міг змінити ходу подій.

 Са Чженьбін 萨镇冰

Кілька років по тому, коли Союзні війська восьми держав вторглися в Китай, флот не зміг чинити опору, моральний дух армії був підірваний. Са Чженьбін командував найбільшим крейсером в Китаї «Хайці», який опинився в критичній ситуації біля міста Яньтай, в той момент інші кораблі пішли на південь, залишивши поле битви. На крейсері «Хайці», були ті, хто завагалися і намагалися втекти. Зазвичай м'який Са Чженьбін в цей момент вихопив кортик і, вийшовши з каюти, крикнув: «Хто ще скаже, що ми повинні відходити на південь, то я вб'ю його». Моряків потрясли і ці слова командира, крейсер причалив до берега».

То були роки втрат і розчарувань. Ґун Юнь переконаний, що зусилля кращих людей тієї епохи не були даремними, що не була марною і загибель Північного флоту.

У листопаді 1894 року в розпал китайсько-японської війни Сунь Ятсен в Гонолулу заснував Товариство відродження Китаю, заявивши про рішучість повалити династію Цін і створити Китайську республіку. У жовтні 1895 очолюване Сунь Ятсеном Товариство підняло в Ґуандуні перше збройне повстання, але це повстання зазнало поразки.

У повстанні взяли участь два командири Північного флоту, два брати. Вони були одними з перших членів Товариства відродження Китаю. Старший брат Чен Біґуан 程璧光 втік за кордон, молодший Чен Куйґуан 程奎光 був убитий.

Чен Біґуан під час китайсько-японської війни 1894 був командиром корабля Північного флоту. Під час морського бою в районі Дадунґоу 大东沟 він героїчно бився, незважаючи на поранення, навіть японці запам'ятали цього відважного офіцера невисокого зросту. Він був найбільш вірним прихильником династії.

Чен Біґуан 程璧光

У зв'язку з браком здатних офіцерів уряд Цін проявив поблажливість до участі Чен Біґуана у змові, і навіть дозволив йому далі служити на флоті, командувати крейсером, відвідати Англію і США. Але коли в 1911 році Чен Біґуан почув новину про Сіньхайську революцію, він рішуче приєднався до повстанців.

Коли знищувався Північний флот, коли моряки протягом двох тижнів героїчно тримали оборону, але не отримали підкріплення, Чень Біґуан був убитий горем. Втративши лояльність до монархії, він залишився відданим країні.

Зазнавши поразки в китайсько-японській війні 1894-1895 рр., династія Цін програла не тільки на полі бою, а й втратила підтримку людей. Зіткнувшись з кризою руйнування держави, китайці, ніби відразу, зрозуміли, що династія Цін більше не здатна вирішувати долю цієї країни, країна опинилася на порозі революції.

Поразка в китайсько-японській війні не завадила китайцям рухатися вперед. Революція 1911 відчинила двері для Китайської республіки, а потім країна вже могла захистити себе і свої права.

Чень Біґуан помер у 1918 році, знаменитий адмірал до смерті мріяв про потужну державу, але йому так і не судилося побачити сильну армію Китаю. Пізніше Сунь Ятсен перед смертю казав: «Революція не завершена, товариші повинні продовжувати боротьбу».

Са Чженьбін мабуть найщасливіший з офіцерів Північного флоту. Він став свідком капітуляції Японії в 1945 році, також бачив перемогу китайської армії на ріці Ялуцзян під час корейської війни в 1951 році. Са Чженьбіну в той час було вже 90 років, з приводу перемоги він написав захоплений вірш. Са Чженьбін помер в 1952 році. Коли в 22 роки він поїхав на навчання за кордон, в його душі зародилася мрія про потужну країну, і здається, він бачив втілення цієї мрії.

Ґун Юнь каже, що доля Північного флоту цінської імперії була символом втраченої мрії про потужну державу представників того покоління, але його доля стала етапом на шляху прогресу китайського народу. В кінці династії Цін Китай жадав змін, але відставши в своєму розвитку на сто років, не знав, як вчинити. Доля Північного флоту оголила конфлікт китайської історії і суспільства. Але окрім цього доля Північного флоту має й інше значення - показує те, як китайський народ у ту складну епоху робив свої перші важкі кроки, щоб встигати за ходом часу. Північний флот являє собою зміни, які були припинені японською агресією. Досі Північний флот залишається важливим етапом на шляху Китаю до сучасності, являючи собою серію рухів уперед. Розвиток західної медицини в Китаї почався завдяки Північному флоту. Залізниці, вугільна промисловість, телеграф теж розвивалися у зв'язку зі створенням Північного флоту, і система китайських військових звань виникла на Північному флоті.

У процесі національної модернізації велику роль відіграли офіцери і матроси, які були підготовлені для Північного флоту. Більш того, після поразки Північного флоту, вони продовжили служити країні, сприяли прогресу Китаю.

«Успіхи Китаю сьогодні є результатом зусиль багатьох поколінь китайського народу, нинішнє покоління, як і люди того часу, своїми зусиллями можуть створити ще одну сходинку на шляху руху вперед, про що будуть згадувати нащадки», - переконаний китайський письменник Ґун Юнь.