Бей Дао 北岛, його справжнє ім'я Чжао Чженькай 赵振 开, народився в Пекіні в 1949 році. Працював будівельником, редактором, позаштатним кореспондентом. В 1978 році в Пекіні заснував перший з 1949 року неофіційний літературний журнал на материку - «今天» «Сьогодні», до теперішнього часу є його головним редактором. З 1987 року жив і викладав в Європі та Північній Америці. Володар різних міжнародних літературних премій і почесних звань, у тому числі є довічним почесним членом Американської академії літератури і мистецтв. Його твори перекладені на більш ніж 30 мов. Крім багатотомної антології поезії, також видав збірку оповідань «Хвилювання» «波动» і збірники есе «Синій дім» «蓝房子», «Ворота півночі» «午夜之门», «Троянда часу» «时间的玫瑰», «Зелена лампа» «青灯»,«Давня ворожнеча» «古老的敌意» і «Відкрити ворота міста» «城门开» та ін. Нині є професором Університету китайської мови в Гонконзі, де і живе з сім'єю.

Кілька років тому, побачивши, що поезія, з якою син стикається в школі далеко не найкраща, Бей Дао дуже розсердився і вирішив укласти збірку «Поезії для дітей» «给孩子的诗», зробивши подарунок синові і всім дітям. За два місяці було продано 50 тис. примірників книги.

Бей Дао каже, що досвід дитинства визначає життя людини. Процес дорослішання таємничий і незбагненний. У кожної дитини є поетичний потенціал. Так насінню потрібні земля, сонячне світло і повітря, і якщо його помістити в цемент, то нічого не виживе, не кажучи вже про те, щоб з'явилися плоди. В автобіографічному есе «Відкрити ворота міста» Бей Дао говорив про досвід своїх власних спогадів дитинства, намагаючись відновити в пам'яті все з самого початку, в тому числі появу паростків поетичних здібностей. У кожної дитини є якісь здібності, якщо упустити момент, то це незворотній процес.

Ще в 2011 році під час проведення міжнародних днів поезії в Гонконзі Бей Дао висловив заклопотаність з приводу нинішньої системи освіти. Вся система освіти в Китаї заснована на західному інструментальному раціоналізмі. Поет рішуче проти того, щоб майбутні покоління були схожі на роботів, які володіють лише знаннями якоїсь професії. Можливо, поезія суперечить загальній системі освіти? «Просвіта» у різних контекстах має різні значення, це легко може викликати плутанину. З різних причин в останні кілька років хрестоматій поезії видається небагато, особливо для дітей, що викликає жаль. Насправді, між підростаючим поколінням і поезією найлегше виникає іскра, діти можуть легше зрозуміти її і серцем і розумом. У той час в інтерв'ю ЗМІ Бей Дао вже говорив про намір укласти книгу. Це і була «Поезія для дітей».

До книги включено поезію багатьох країн і багатьма мовами. Бей Дао каже: «Є таке поняття - «кругозір». Для підлітків і навіть для студентів, головне - подолати державні, національні і мовні кордони, отримувати різноманітну духовну їжу. Протягом багатьох років ми звикли говорити про «китайську та західну культури». Насправді світ великий, Китай і Захід занадто малі, не кажучи вже про те, що концепцію Китай - Захід варто переглянути. Коли я викладав у Сполучених Штатах, я знайомив студентів з поезією усього світу, в Гонконзі знову роблю це для молоді. У книзі «Поезія для дітей» крім китайської поезії, є поезія, що перекладена з арабської мови, з івриту, майже з двадцяти іноземних мов. Я хочу, щоб діти в Китаї з самого раннього віку перебували в сфері світової культури.

Складаючи збірку, перш за все, хотів звернутися до юних читачів, неодноразово обдумував, шукав різні можливості впливу поезією, і, отже, не всі хороші вірші міг включити. Скажімо, класика, класична поезія часто вимагає постійних з'ясувань, відкриттів і замін. У певному сенсі, укладання збірки вибраної поезії - це процес постійного оновлення канонів класики, це подібно руслу ріки, по мірі того як потік води вимиває пісок, виникає новий напрям течії.

Вірш Поля Елюара «Свобода» був написаний в 1942 році. Це був найважчий період французького руху опору, британські військово-транспортні літаки з Алжиру розкидали над Францією велику кількість листівок з надрукованим віршем «Свобода», майже кожен боєць опору знав його напам'ять. Я викладав у кількох американських університетах, завжди використовував цей вірш в перекладі англійською, через поєднання музичності і образності в ньому навчав студентів поетичній мові. «Свобода» була одним з найулюбленіших віршів американських студентів, в кінці семестру вони часто проводили спільні декламації. Крім того, що він мені дуже подобається, цей вірш неможливо ділити на уривки. З самого початку образи розгортаються, керуючи ритмом, почуттями, енергією, постійно змінюючись від початку і до кінця. Написання поезії завжди свого роду таїнство».

Для книги Бей Дао вибрав один зі своїх ранніх віршів «Букет» «一束». «Букет» був написаний 1973 року:

在我和世界之间

你是海湾，是帆

是缆绳忠实的两端

你是喷泉，是风

是童年清脆的呼喊

Між мною та світом

Ти парус, ти затока,

Канат надійний

Ти фонтан і вітер,

Дитинства дзвінкий крик

在我和世界之间

你是画框，是窗口

是开满野花的田园

你是呼吸，是床头

是陪伴星星的夜晚

Між мною та світом

Ти рама для картини, ти вікно

Ти сад у квітах польових

Мій подих, ти дружина

Ти вечір зоряний

在我和世界之间

你是日历，是罗盘

是暗中滑行的光线

你是履历，是书签

是写在最后的序言

Між мною та світом

Ти календар, ти компас

Ти промінь, що долає тьму

Ти біографія, закладка в книзі

І післямова у кінці

在我和世界之间

你是纱幕，是雾

是映入梦中的灯盏

你是口笛，是无言之歌

是石雕低垂的眼帘

Між мною та світом

Ти завіса, туман

Ти лампа, що відбита в мрії

Ти флейта, пісня, що без слів,

И невимовно тяжкі вії

在我和世界之间

你是鸿沟，是池沼

是正在下陷的深渊

你是栅栏，是墙垣

是盾牌上永久的图案

Між мною та світом

Ти прірва, став

Ти вир, в якому я тону,

Ти огорожа, ти стіна

Знак вічності нанесений на щит

Бей Дао каже, що є приблизний стандарт укладання збірок для дітей, слід уникати щодо складного історичного, соціального та політичного контексту, тексти повинні бути легкими, в майбутньому діти самі до всього дійдуть.

Через обмежені можливості, нових перекладів не так багато, головним чином укладач орієнтувався на різні доступні версії перекладів. Переклад поезії вимагає зусиль кількох поколінь, щоб безперервно наближатися до ідеального.

Зазвичай люди вважають, що переклад поезії, не обов'язково повинен бути близьким до оригіналу, головне, щоб це красиво звучало в перекладі. Яка різниця між оригіналом і перекладом хорошої поезії? На думку Бей Дао поет є господарем, перекладач є рабом, тільки при за найвдалішого збігу обставин, можливо поєднання цих двох ролей. Для Бей Дао кожен рядок в перекладі - це величезна напруга відносин між поетом і перекладачем.

Поезія і музика мають природний зв'язок. «Ци» Су Дунпо, що складені на мелодії відомих пісень, стали класикою, чого не скажеш про сучасну пісенну поезію. Поезія та пісні з часів «Книги пісень» йшли поруч понад три тисячі років, тільки з початком «Руху 4 травня» за нову поезію почався їх поділ. Однак розмежування поезії та пісень, не означає регрес, багато поетів зараз шукають нові шляхи, як співає один сучасний співак: «Поезія зустрілася з піснею».

В нашу епоху стрімких змін, швидке настання невідомого майбутнього викликає занепокоєння людей, тому як займатися творчістю в таку епоху, питання, над яким варто замислитись. Насправді, зіткнувшись з такою небезпечною ерою, здається, що втома літературної творчості є проблемою в усьому світі.

Бей Дао каже: «Ця проблема дуже складна. В епоху глобалізації, якою керують комерція і розваги, що ми можемо зробити? Як реагувати на цю епоху? Ми з колегами намагаємося відповісти на це питання. Запитуємо себе, я не вірю, що можна запитати у цього світу, це принцип мого життя. В нашу епоху потрібні однодумці, неможливо діяти поодинці. Як у футбольній команді, важливо підтримувати, надихати один одного, а не бути якоюсь зіркою.

Журналу «Сьогодні» виповнюється тридцять років, я так сказав: народу необхідний духовний простір, особливо в епоху матеріалізму. Без уяви і натхнення, багата нація стає бідною, сильна нація стає слабкою. В цьому сенсі, журнал «Сьогодні» повернувся до своєї первісної відправної точки: протистояти тиранії і мовному насильству, естетичної посередності і дріб'язковості життя».