«Риба у сітці на ріці Сунгарі, над ставком осіння димка» - так колись імператор династії Цін Цяньлун писав у своєму вірші «Ловимо рибу на ріці Сунгарі», яскраво змальовуючи красу цих місць.

Родючі землі, багата природа. У горах пополювали на оленів, птахів, у лісах збирали гриби. Закинувши сітку в озеро чи річку ловили багато риби, в якій мало кісток і багато м'яса. Культура рибалки і полювання своїм корінням с цих місць - лісів гір Байшань і вод ріки Сунгарі. У культурі харчування північного сходу Китаю з давніх часів глибоко відзначилися характерні особливості, які можна висловити трьома словами: «цінність, свіжість, дика природа». Певним чином на місцеву кухню впливає і дивовижна краса природи з її казковими краєвидами гірських ландшафтів.

Унікальний стиль імператорських бенкетів династії Цін народився саме тут. Місцева кухня окрім страв ціньської знаті також народилася з поєднання шаньдунської культури харчування, яку принесли переселенці з теренів сучасної провінції Шаньдун, харчової культури монгольських кочівників, корейської традиції.