В екранізації класичної п'єси «Сирота з роду Чжао» є сцена, в якій відомий актор Ґе Ю, який виконує одну з головних ролей, їсть локшину. Хоча в періоди Чуньцю (VIII-V ст. до н.е.) і Чжаньґо (V-III ст. до н. е.) пшениця вже вживалася в їжу, локшина з пшеничного борошна з'явилася на столах китайців багато століть по тому.

З давніх часів очищене від лушпиння пшеничне зерно готували на пару, це називалося «майфань» 麦饭. Приготована на пару пшениця була основною їжею простих людей. А перемелювати зерно на борошно могли собі дозволити тільки багаті сім'ї.

Звичай їсти локшину з'явився в період династії Тан. Про це можна знайти згадку в «Книзі Тан – імператриця Ван», де говориться, що їли локшину, головним чином, на день народження.