Чжан Айлін (1921 - 1995) - одна з найвідоміших і суперечливих письменниць Китаю ХХ століття. Народилася в 1921 році в Пекіні, виросла в Шанхаї, а померла в США в Лос-Анджелесі. В молоді роки жила з матір'ю, навчалася в Сянґанському університеті. 1941 року, коли почалася війна на Тихому океані, вона ще студентка III курсу була змушена повернутися в Шанхай. Через два роки виходять у світ її перші значні твори і серед них «Кохання в переможеному місті» «傾城之戀». Найбільш відомі її романи: «Кохання випаленої землі» «赤地之戀», «Плітки» «流言», «Гнівна дама» «怨女», «Половина життя» «半生緣», «Широко розплющені очі» «張看», «Кошмар червоного палацу» «紅樓夢魘», «Як розпускалися квіти над морем» «海上花開», «Як опадали квіти над морем» «海上花落», «Меланхолія» «惘然記».

1952 року вона знову поїхала в Гонконг, потім з Гонконгу в 1955 році переїхала жити до Америки, де викладала в Каліфорнійському університеті.

На її творчість вплинули як література Китаю так і Заходу. В її творах сатиричне ставлення до людей і до світу, серйозні міркування і просто короткі цікаві історії, в них і особистий досвід письменниці, і пошуки істини. Все, що написане нею - зрозуміле і одухотворене. Останні її твори особливо талановиті. Стиль Чжан Айлін по праву вважають одним з кращих в китайській літературі ХХ століття. Слід також сказати, що в літературних колах Китаю її ім'я довгий час засуджувалося, про неї заборонялося навіть говорити. Головною причиною цьому послужили підозри в тому, що вона нібито, прикриваючись літературною діяльністю, була іноземним агентом або ж таємно підтримувала стосунки з такими агентами - «літераторами». Але в 1946 році в одній з статей вона сказала: «Я ніколи не втручалася в політику, і тим більше мене ніхто ніколи не фінансував». В її ранніх творах розкриваються всі темні сторони європеїзації китайських міст, а за змістом і художніми цінностями її твори і понині цікаві читачеві глибоким розумінням різних сторін життя. За її книгами знято більше десятка кінофільмів. Один з них - фільм режисера Енга Лі «色. 戒» («Спокуса»). Фільм вийшов на екрани 2007 року, отримав кілька нагород на кінофестивалях, у тому числі, «Золотого лева» Венеціанського кінофестивалю.