7 січня

Прокинувся, відчуваю дискомфорт у горлі. В Лаосі вночі дуже холодно, сонце сідає досить рано (18:30) і на вулиці стає дуже холодно. Тому зранку встати з ліжка дуже складно, воно таке тепле! Холод – це коли робиш подих і бачиш свій пар, коли в зубах тримаєш воріт від куртки, щоб не дуло в шию! 20 хвилин інтенсивного руху м'язів і ти вже забув про холод! Залишається твій товариш – туман. Так потихеньку ми здолали свої перші 10 кілометрів.

Дві години пролетіли, сонечко почало домінувати над туманом! Перед очима багато яскравих зображень, звуки природи. Знову підйом, спека неможлива, майже кожен кілометр шукаю причини зупинитись, кут сідла треба змінити, зняти куртку, дуже важко... Пройшли важкий підйом, закінчуються дерева і відкривається чудова панорама! Як вам гори? Насолоджуємося!

8 січня

У 13 кілометрах від містечка Muang Xai, побачили дорожній знак водопаду. При в'їзді була табличка з ціною, для іноземців 5000 кіп, але ми пройшли безкоштовно. Людей зовсім не було, хоча я побачив сміття, тобто люди сюди приїжджають. Дивовижна природа, кожен глибокий подих свіжого повітря надає сили, відчуваєш силу води яка б'є по скелі і прорізає свою лінію шляху.

Діти в Лаосі, їх тут так багато! Для них дуже важлива твоя увага, вони першими вітаються і чекають на відповідь, коли вона прозвучала, радіють дивлячись на своїх товаришів. Також вони можуть бігти за тобою й прощатися: «бай-бай».