Загальні відомості про тибетську медицину

       Тибетська медицина є важливою складовою частиною китайської традиційної медицини. Це традиційна медицина, яка сформувалася в ході тривалої лікувальної практики тибетців, а також інших національних меншин, що проживають в Тибеті. Тибетська медицина поширена, головним чином, в районах, для яких характерне компактне мешкання тибетців, включаючи Тибетський автономний район, провінції Цінхай, Сичуань, Ґаньсу і так далі. Тибетська медицина також поширена в таких країнах Південної Азії, як Непал, Індія.  

       Тибетська медицина виникла на Цінхай-Тибетському нагір'ї, їй притаманні яскраві національні, соціальні і природні особливості. Цінхай-Тибетське нагір'я відрізняється суворим холодним кліматом і примітивною інфраструктурою. Тому в тибетській медицині впродовж років збереглися в незмінному вигляді багато характерних особливостей. Цей район небагатий рослинним і тваринним різноманіттям, тому ліки тибетської медицини виготовлені, головним чином, з тварин і рослин, які характерні для цього району. 

       Буддизм в Тибеті відіграє величезну роль в соціальному житті. Він став потужною духовною основою Тибету. Тому тибетській медицині властивий яскравий будистський колорит.

Основи тибетської медицини

       Оригінальна теоретична основа медицини Тибету сформувалася в ході виробничої, соціальної і медичної практики тривалого періоду.

Концепція «трьох життєвих чинників» 

      За тибетською медициною, в тілі людини існує три чинники: «лун», «чіба», «пейґень», а також сім матеріальних речовин: м'язи, кров, кістки, кістковий мозок, жир і т. д., три види виділень – сеча, випорожнення і піт. Від трьох основних життєвих чинників залежить стан функціонування семи матеріальних речовин і трьох видів виділень. При нормальному фізичному стані ці три чинники тісно пов'язані і обумовлюють один одного, знаходячись у збалансованому стані. Якщо координація їх роботи порушена, то виникають хвороби «трьох життєвих чинників» - «лунбін», «чібабін» і «пейґеньбін». Лікування означає врегулювання зв'язків між ними, щоб вони відновили нормальний баланс.

      Чинник «лун» відіграє важливу роль в забезпеченні фізичного стану людини. Він нагадує «фен» (вітер) і «ці» (функціональний чинник) в ханській медицині, але семантична сфера «лун» набагато ширша, ніж «фен» і «ці». «Чіба» в перекладі китайською мовою означає «дань» (жовч) або «хо» (вогонь). «Чіба» грає роль у виникненні гарячої цілющої енергії, підтримці температури тіла, зміцненні нормальної функції шлунку. «Чіба» також зміцнює дихання, додає хоробрості і розвиває розумові здібності людини. «Пейґень» у перекладі з тибетської означає «слина» або «вода». 

     Цей чинник тісно пов'язаний з рідиною в тілі людини. Згідно з теорією тибетської медицини, причина виникнення хвороб полягає на дисбалансі між трьома життєвими чинниками «лун», «чіба» і «пейґень», цей дисбаланс і викликає порушення здоров'я. Тому мета лікування направлена на врегулювання стосунків між цими трьома життєвими чинниками, щоб вони знов прийшли до стану гармонії.

Анатомія і фізіологія  

      Тибетська медицина відрізняється глибоким знанням анатомії і фізіології. У тибетській медицині до системи внутрішніх органів входять: серце, печінка, селезінка, легені, нирки, товстий кишечник, тонкий кишечник, шлунок, сечовий міхур, жовчний міхур і так далі. У давні часи в тибетській медицині образно були описані всі внутрішні органи. Наприклад, серце порівнювали з королем, що сидить на троні. Воно знаходиться в центрі грудної порожнини. Легені, як сановники і принц-спадкоємець, розташувалися довкола короля. Печінка і жовчний міхур, як дружина і наложниця короля, знаходяться у нього в ногах.

      Нирки – це галереї, що зв'язують весь палац, без них тіло людини не може бути палацом, умістищем короля, сановників і дружин. Таким чином, у давні часи тибетська медицина володіла достовірним анатомічним знанням.  

Методи лікування в тибетській медицині

Лікування за допомогою лікарських препаратів

     В ході лікування лікарськими засобами в медицині Тибету застосовується метод, згідно з яким спочатку вживають підготовчу дозу ліків. Наприклад, приймають підготовчу дозу цукру для лікування лихоманки, а для лікування тифу підготовчою дозою служить коричневий цукор. Крім того, тибетська медицина має свій режим вживання ліків. Наприклад, пілюлі зазвичай запивають водою, якщо хвороба має холодний характер - ліки запивають гарячою водою, а для лікування хвороб з характером жару – навпаки, холодною водою. Для лікування змішаних хвороб – ліки приймають, запиваючи теплою водою. 

     Припікання

     В тибетській медицині для припікання застосовується полин. В наш час припікання використовується для лікування хвороб з холодним характером, зокрема, для лікування хвороб шлунку, для лікування диспепсії, набряку, лихоманки, нервових хвороб, епілепсії і т. У тибетській медицині припікаються строго певні точки на тілі хворого.Лікування методом викликання блювотного рефлексу Цей метод лікування полягає на штучному викликанні блювотного рефлексу за допомогою спеціального лікарського засобу. За допомогою цього методу можна лікувати диспепсію і інші шлункові захворювання. Проте цей метод не можна застосовувати для лікування ослабленого організму, він не годиться для осіб похилого віку, вагітних жінок і дітей. Що стосується лікування отруєнь, то цей метод не застосовують, оскільки отруйна речовина довгий час знаходиться в шлунку хворого.  

　Розтирання

     Розтирання – це один з оригінальних методів лікування в медицині Тибету. Лікування проходить шляхом змазування поверхонь тіла спеціально приготованою маззю. Цей метод лікування популярний серед місцевого населення. Згідно теорії тибетської медицини, розтирання дає тонізуючий ефект, допомагає при душевних розладах, нездужанні, хронічній втомі, безсонні. При розтираннях застосовують різні мазі і креми.  

Цілющі ванни

     Цілющі ванни -- один з оригінальних методів лікування в тибетській медицині. При такому лікуванні зазвичай використовується вода з сірчаних і теплих джерел, а також інші види оздоровляючої води. Цілющі ванни діляться на два види -- водяна ванна і ванна з накладенням мазей. Під час прийому ванни, мінеральна вода з природних джерел добре впливає на організм людини, що дуже корисно для лікування різних захворювань м'язової, кістковою тканин, а також лихоманки. Ванни з накладенням невеликих мішечків з лікарською маззю на хворе місце мають зігріваючу дію і прекрасний лікувальний ефект.