Ліки в китайській медицині - це комплекс з лікувальних речовин, які застосовуються в китайській медицині для профілактики, діагностики і лікування хвороб. Ліки китайської медицини виготовляються, головним чином, з природних лікувальних речовин і продуктів в процесі їх переробки, наприклад, з лікарських рослин, часток тканини тварин, мінеральних речовин, а також речовин, що отримані хімічним і біологічним методами. Виникнення і вживання ліків китайської медицини мають багато тисячолітню історію. Проте поняття «китайська фармакологія» з'явилося пізніше. З приходом до Китаю європейської медицини це поняття стало широко вживатися в країні, щоб розділити фармакологію китайську і європейську. 

Стисла історія китайської фармакології

       За переказами в стародавньому Китаї був один чарівний цілитель на ім'я Шеньнун, який виявив лікувальні властивості сотень трав. Дію цих трав він випробовував на собі і одного разу протягом одного дня він отруївся 70 разів. Це історія говорить про те, як в давні часи люди дізнавалися про властивості лікарських трав у боротьбі з природною стихією і хворобами, і про те, як вони накопичували досвід лікування хвороб у примітивних умовах. У цій розповіді образно відображено виникнення китайської фармакології.

       У епохи Ся, Шан і Чжоу (приблизно з кінця ХХІІ століття до н.е. до 226 р. до н.е.) в Китаї вже з'явилися лікарські настоянки і цілющі розчини. У «Шицзін» («Книга пісень»), що написана в епоху Західна Чжоу (приблизно ХІ ст. до н.е. – 771 р. до н. е.), містяться перші свідоцтва про цілющі властивості лікарських рослин. А найраніший трактат китайської медицини «Хуанді нейцзін» заклав теоретичну основу китайської фармакології.  

    «Шеньнунь беньцаоцзін» (фармакопея Шеньнуна) – найдавніший в Китаї спеціальний твір з фармакології. Ця книга була написана за часів династій Цінь і Хань (221 р. до н.е. – 220 р. н. е.) на основі досвіду і матеріалів, що були накопичені багатьма поколіннями медиків того часу. У книзі зафіксовано 365 видів лікарських рослин, які використовуються в клінічній практиці аж до теперішнього часу. Поява «Фармакопеї Шеньнуна» ознаменувала виникнення китайської фармакології.

      За часів династії Тан (618–907 ) економіка Китаю процвітала. Це сприяло розвитку китайської фармакології. Влада Тан ініціювала роботу зі складання першої в світі фармакопеї «Танбеньцао». У ній перераховано 850 видів лікарських рослин. До опису були додані ілюстрації, що сприяло подальшому розвитку китайської фармакології.

        За династії Мін (1368-1644) Лі Шичжень, протягом 27 років складав фармакопею «Беньцао ганму» («Трактат про коріння і трави»), в якому міститься опис 1892 видів лікарських рослин і інших видів цілющих речовин.  

        Після утворення Китайської Народної Республіки (1949 р.) в країні широко розгорнулися наукові дослідження у сфері фармакології в таких основних напрямах, як вивчення лікарських рослин, техніка аналізів, хімічні властивості, фармацевтичні властивості, клінічна діагностика і так далі Це заклало наукову основу для китайської фармакології. У 1961 році на основі комплексних досліджень в масштабі всієї країни була складена фармакопея «Китайська фармакологія» загального і місцевого призначення. У 1977 році вийшов у світ «Великий енциклопедичний словник китайської фармакології», в якому описується більше 5767 видів ліків китайської фармакології. Поряд з цим з'явилися всілякі посібники, журнали, газети про китайську фармакологію. Були створені науково-дослідні центри, освітні і виробничі установи для розвитку китайської фармакології.

Джерела сировини для китайської фармакології

      Китай – країна з великою територією, характеризується наявністю різних географічних і кліматичних поясів. Різноманітне природне середовище служить сприятливою умовою для зростання великої видової різноманітності лікарських рослин. На цей час в Китаї відомо більше 8 тис. видів лікарських рослин, які служать сировиною для китайської медицини, з них найчастіше використовуваних налічується 600 видів. За цим показником Китай займає перше місце в світі. Окрім внутрішнього споживання, нині ліки китайської медицини користуються хорошою репутацією на міжнародному ринку, експортуються в більше як 80 країн і регіонів світу.

Збір і переробка лікарської сировини

     Збір лікарської сировини є однією з важливих ланок в системі переробки і виготовлення препаратів китайської медицини. Фармакологи багатьох поколінь приділяли особливу увагу своєчасному збору цілющої сировини. Оскільки на різних етапах зростання корисні елементи, що містяться в лікарських травах, і їх співвідношення значно відрізняються, від чого залежать їх функціональні властивості і побічні ефекти, своєчасний збір цих рослин має важливе значення для забезпечення найкращого результату лікування і зниження небажаних побічних ефектів. Зазвичай збір рослин проводиться в період дозрівання і початку цвітіння. Збір плодів проводиться в період дозрівання. Збір коріння і деревної кори - в кінці осені або на початку весни. Що стосується збору цілющої сировини тварин, це часто залежить від періоду розмноження тварин. Збір мінеральної цілющої сировини можна здійснювати протягом всього року. 

       Зібрану цілющу сировину можна вживати лише після її обробки. Методи обробки: відбір і очищення сировини, нарізка, смаження, запікання, варіння, випаровування та інші. З обробленої сировини можна безпосередньо готувати ліки. Проте спочатку оброблену сировину сушать на повітрі за допомогою пари, провітрюють для зручного зберігання. Деякі види цілющої сировини слід зберігати в умовах низьких температур в темному місці. Перед вживанням лікарських засобів необхідно спочатку провести їх експертизу, для визначення їх корисних якостей, щоб забезпечити безпеку і ефективність.

Показання до застосування ліків китайської фармакології

       Вживання ліків китайської фармакології має свою давню історію в нашій країні. Воно зіграло важливу роль в розвитку китайської нації у минулому, і займає важливе місце в оздоровчо-медичному комплексі в наш час. У теорії китайської фармакології і досвіді клінічної практики присутні риси властиві китайській культурі взагалі. Ліки китайської медицини виготовлені, головним чином, з природної сировини, шкідлива дія і побічний ефект в яких відсутня.  

        Крім того, в найбільш поширених рецептах містяться різні елементи, які широко застосовуються при лікуванні багатьох хвороб. Застосовуються також і складні комплексні рецепти, які відрізняються високою ефективністю і відсутністю шкідливої дії і побічного ефекту. В основі вживання ліків китайської медицини лежить теорія китайської фармакології і ефективність лікування. Ефективність лікування ліками китайської медицини залежить від інтенсивності їх вживання. Ця інтенсивність виявляється в лікуванні таких хвороб, як лихоманка, озноб. Для ліків характерні п'ять смакових відчуттів – кислий, гіркий, солодкий, гострий, солоний. Для безпечного і ефективного вживання ліків китайської медицини, необхідно володіти знаннями про поєднання, несумісності і протипоказання, довге вживання, режим вживання ліків. Поєднання означає змішення ліків з врахуванням різних потреб властивостей ліків. До сферу несумісності і протипоказань входять протипоказання для вагітних, обмеження в харчуванні. Доза вживання ліків означає вагу і кількість ліків, що вживаються при клінічному лікуванні, включаючи порційну дозу ліків на добу для дорослих, вміст дози різних ліків і так далі. Доза вживання препарату залежить від лікарських властивостей, сполучуваності ліків, віку пацієнта, стану його здоров'я, стану хвороби, а також пори року вживання.

Напрям розвитку китайській фармакології

         Напрям науково-дослідної роботи в галузі китайської фармакології на найближчий період: в галузі виробництва лікувальної сировини слід посилювати роботу з селекції, успадкувавши досвід традиційного лікарського виробництва, наприклад, культивувати добірні сорти лікарських рослин за допомогою ізотопного випромінювання, досліджень у галузі біоінженерії. Слід посилювати роботу з селекції уральської солоди, байкальського шоломника, китайської воло душки і інших видів дикої лікарської сировини, що часто вживаються, посилювати роботу із запозичення технологій і вирощування в країні 20 видів імпортної лікарської сировини, посилювати роботу з вивчення запобігання виродження насіння, а також з дослідження і освоєння нових ресурсів лікарської сировини.