Буддизм в Китаї

       Буддизм проник до Китаю в І ст. до н.е. В IY ст н.е. почалося повсюдне поширення цієї релігії, незабаром буддизм став найвпливовішою релігією в країні. В доктрині буддизму склалися три головні напрями: китайський буддизм, буддизм (ламаїзм) Тибету і палійський буддизм. На цей час в країні налічується приблизно 200 тисяч ченців, є більше 13 тис. буддійських храмів і монастирів, відкриті 33 школи буддистів, випускаються близько 50 найменувань видань релігійного змісту. Тибетський буддизм в основному поширений в автономному районі Тибету, Автономному районі Внутрішня Монголія, в провінції Цінхай і інших районах. Його сповідують тибетці, монголи, туй, уйгури, насийци, пумійци, меньбайци і інші народності, загалом приблизно 7 млн. чоловік. Палійськая секта буддизму в основному поширена в Сішуанбаньна-Дайському автономному окрузі, Дехун-Дай-Цзінбоському автономному окрузі і Сімаоському, що розташовані в південно-західній частині провінції Юньнань. Більшість представників національностей дай, булан, ача і вай сповідує палійський буддизм. Нині в країні налічується більше 1 мільйона послідовників палійського буддизму. Китайський буддизм сповідують в основному представники національності хань, він поширений всією країною.

       Буддизм широко поширений і в районах національних меншин Китаю. Ламаїзм, одну з гілок китайського буддизму, сповідують, головним чином, в районах, що населені тибетцями і монголами, він поширений і серед туй, цян, уйгурів і ін. У VII ст. цар Тибету Туфані Сонгцен-гамбо під впливом двох своїх дружин, Танської принцеси Веньчен і непалської принцеси Бркуті, перейшов в буддизм. У VIII ст., коли перші індійські ченці дістались Тибету, вони стали поширювати одну з сект буддизму — езотеричний буддизм. Езотеричний буддизм, буддизм махаяна хань і відвічна проторелігійна система «Бон», що існувала в Тибеті, впливали одна на одну, внаслідок чого склався синкретичний ламаїзм. Лама тібетською означає "вищий", "просвітлений" або "вчитель". У XIV ст. Цзонгаба реформував ламаїзм. Згодом два його учні - Далай-лама Перший і Панчен-лама Перший - стали духовними вождями ламаїзму. У XV і XVI ст. ламаїзм проник з Тибету до Сичуані, Цінхай, Ґаньсу і Монголії. Храми, монастирі і релігійні свята. Найдавнішим буддійським храмом в Китаї є храм Баймаси (Білого Коня) в Лояні провінції Хенань. Буддизм після звільнення (1949 р.) До 1949 р. більшість населення Китаю сповідували буддизм. Про кількість буддистів в країні в той час немає точних даних, проте відомо, що тоді в Китаї налічувалося приблизно 500 тис. ченців і черниць, 40 тис. монастирів і храмів. У початковий період відразу ж після звільнення багато відомих духовних діячів з буддійської громади висунули пропозиції щодо релігійної реформи, скасування застарілих правил і порядків керування буддійськими монастирями і храмами. Окрім звичайної релігійної діяльності, ченці і черниці стали займатися сільським і лісовим господарством а також ремісничим виробництвом. У 1953 році була проведена перша конференція буддистів Нового Китаю. Було створено Китайське буддійське товариство. Китайське буддійське товариство - це організація, яка об'єднує буддистів різних національностей. У 1957, 1962 і 1980 роках були скликані друга, третя і четверта конференції Китайського буддійського товариства. У 1956 році був створений Інститут китайського буддизму - самий вищий навчальний заклад з вивчення буддизму в Китаї. Цей інститут знаходиться в прадавньому монастирі Фаюаньси в Пекіні. Китайське буддійське товариство випускає журнал «Голос буддизму», в якому публікуються наукові статті з вивчення і дослідження буддизму і перекладу буддійських сутр і есе, авторство яких належить буддистам різних національностей Китаю і інших країн. З часу утворення КНР Китайське буддійське товариство стало підтримувати контакти з буддійськими громадами і духовними діячами з більше 20 країн і районів світу, представники організацій буддистів обмінюються взаємними дружніми візитами. У 1955 і 1961 роках діячі Китайського буддійського товариства на запрошення урядів Бірми і Цейлону (нинішньої Шрі-Ланки) побували в цих країнах і передали їм священну реліквію, що зберігалася в Китаї, - зуб Будди - з тим, щоб буддисти в цих країнах змогли володіти нею. Така діяльність підсилила взаємопорозуміння і зміцнила дружбу між китайським народом і народами інших країн, між китайськими і зарубіжними буддистами.