Роман «Сон у червоній садибі» «红楼梦» вперше був виданий в 1791 році видавцем Чен Вейюанєм程伟元. У романі було 120 розділів. У передмові повідомлялося, що автор роману не встиг його закінчити і що закінчив його Ґао Е高鹗. Через рік «Сон у червоній садибі» був ще двічі перевиданий тим же видавцем з поправками. Друге видання вважається канонічним текстом роману, з нього передруковувалися численні видання XX століття.

У передмові видавця Чен Вейюаня названо ім'я Сюеціня з роду Цао, який «кілька разів переробляв» роман. Далі говориться про вісімдесят розділів роману, які були широко поширені. Проте ходили чутки, що всього у романі було сто двадцять розділів. Після довгих пошуків видавцеві вдалося знайти більшість відсутніх розділів (близько тридцяти).

У передмові повідомлялося, що Цао Сюецінь нібито отримав уже готовий текст, що був висічений на камені, який він лише «десять разів читав, п'ять разів виправляв» і впорядкував, розділивши на частини і давши розділам назви. Хто цей Цао Сюецінь ніхто не знав до самого XX століття. Слід сказати, що романи розмовною мовою байхуа, а не на класичною мовою стародавніх творів веньянь у старому Китаї справжньою літературою не вважалися.

У XX столітті драма, роман, повість та інші форми художньої літератури під впливом європейської літератури увійшли в історію китайської літератури як важлива її частина. Вчені нового часу Ван Ґовей 王国维, Ху Ши 胡适, Чжен Чженьдо 郑振铎 і багато інших розшукали в китайських історичних працях і в «описах повітів» авторів знаменитих романів, повістей, п'єс, новел, біографічні відомості про них та інші їхні твори. Серед нововідкритих великих письменників виявився і Цао Сюецінь.