Велика китайська стіна, названа одним з «восеми чудес світу», є найбільшим оборонним спорудженням стародавнього Китаю. Будівництво стіни тривавло дуже довго: починаючи з VІІ ст. до нашої ери і до XVII ст. Велична стіна тягнеться звивистою стрічкою по китайській землі понад 6 тис. 700 км.

В ті часи, коли почали зводити стіну, кожне царство будувало на своїх кордонах одну або декілька високих кріпосних стін, які потім з'єднували, щоб захищатися від набігів кочових племен. Найперші ділянки стіни виникли ще 656 р. до н.е. як оборонне спорудження царства Чу. У періоди "Весен і Осеней" і "Воюючих царств" безперервно спалахували війни, панувала роз'єднаність. Царства будували стіни на гірських хребтах уздовж своїх кордонів.

221 р. до н.е. імператор Цінь Шихуан об'єднав Китай в єдину державу і наказав з'єднати всі північні ділянки старих стін. Одночасно стіну добудовували, і із заходу на схід вона протягнулася більше як на 5 тис.км. Після династії Цінь в епоху Хань (206 р. до н.е. – 220 р. н.е.) сукупна її довжина перевищила 10 тис. км. Впродовж двох тисяч років правителі всіх часів різною мірою добудовували і укріплювали цю стіну, і загальна довжина споруди перевищила 5 тис км, що дорівнює 10 тис. лі. Ось чому цю стіну китайською мовою називають "Ваньлі чанчен" ("Стіна завдовжки 10 тис. лі").

Велика китайська стіна, яку ми бачимо нині, в основному є спорудою мінських часів (1368 - 1644 рр.) Її західна фортеця-застава Цзяюйґуань в провінції Ґаньсу і східні фрагменти стіни в горах Хушань на Ляодунському півострові (звідки і почалося будівництво) поєднані спорудою, яка тягнеться через 9 провінцій. Велика китайська стіна проходіть хребтами гір, пустелями, степами і болотистою місцевістю. Будівельники, пристосовуючись до різних складних географічних рельєфів, зводили оборонні споруди, які нині є свідоцтвом розуму і таланту предків китайської нації.