Бяньцін – стародавній китайський інструмент, який складається з 16 кам'яних або нефритових пластин, за своєю формою які нагадують літеру «Г». Усі вони підвішуються на дерев'яному каркасі, і видають звук, коли по них б'ють спеціальним молоточком. Тембр звучання цього інструменту дуже дзвінкий та милозвучний. Його використовували у древні часи підчас обрядів та імператорських святкувань.

Відомо, що бяньцін з'явився у пізній період правління династії Шан (1711-1066 рр. до н.е.). А в епоху Весни та Осені його піддали обробці та вдосконаленню, після чого бяньцін почали дуже широко використовувати підчас виконання різних музичних творів.

Дійсно нагадує воду в струмку, яка біжить вдаряючись об каміння. А це відчуття створює саме бяньцін.

Цікаво, що віднайшли стародавній бяньцін у 1978 році підчас розкопів могили князя І Цзехоу у повіті Суй провінції Хубей. Крім того, відомо, що імператор Цяньлун, який правив у часи династії Цінь, наказав зробити бяньцін з чистого золота. Можливо, звуки цього золотого інструменту були надзвичайно чистими та заворожуючими.