Пекін – сучасний мегаполіс. Він має все, що відповідає подібним містам у світі – метро, машини, хмарочоси, багато людей з ранку до пізньої ночі. Але в Пекіні, а точніше в його передмісті, є місця, де можна відчути тишу і спокій. Храм Дацзюеси знаходиться в горах Сішань(в перекладі, Західні гори) в західній частині Пекіну.

Він був побудований в 1068 році в епоху династії Ляо. На території храму є джерело, тому храм називається і «Храмом чистої води». В храмі Дацзюєси все нагадує про історію. Це і кам'яні стели епохи династії Ляо, і архітектурний ансамбль епохи династії Мін(1368 – 1644 рр.), і надпис імператора династії Цин(1644 – 1911 рр.) тощо. Навіть розташування храму пояснюється не просто. Про це розказав член Китайської асоціації Буддизму, головний радник з питань буддийської культури храму Дацзюєси старший монах Янь Цзан:

«Фасад Храму Дацзюєси виходить на схід. Це каже про те, що перші промені сонця кожного дня освіщають храм, дарують надію всій нації. Варто сказати, що згідно традицій китайської архітектурі особливо важливі будівлі варто будувати так, щоб їх фасад виходив на південь. Як бачимо, храм Дацзюєси відрізняється своїм розташуванням від китайських традицій. Це свідчить про те, що китайська культура є багатогранною і гармонічною. Вона поєднує особливості культур багатьох національностей».

Будівлі в храмі Дацзюєси піднімаються, слідуючи рел'єфу гори, де знаходиться сам храм. Зі сходу на захід храм складається з 4 дворів, які поєднуються один з одним. Архітектурний ансамбль храму в основному був побудований в епоху династії Цин. Величезні павільйоони відображають архітектурні особливості свого часу. Завершує територію храму гарний сад. В храмі панує спокій і тиша, тому що він оточений горами. На храм відкривається чудовий вид, а за ним високі горні вершини. З гори за храмом тече чиста пречиста вода. Вона тече каналами в південній та північній частині храму, а потім впадає у ставок. Чиста вода безперервно поступає в будь-яку пору року.

Гарне навколишнє середовище і давня архітектура храму Дацзюєси пережили багаторічні історичні зміни. Але храм Дацзюєси і до нашого часу чарує своїм видом. Про це пан Янь Цзан сказав так:

«Храм Дацзюєси існував в династії Ляо, Мін і Цин і сьогодні він діє. Не дивлячись на зміни династій і різні політичні системи, являючись живою історичною пам'яткою, храм Дацзюєси залишається цікавим для людей. Східний ум, стійкий, трудолюбивий і смілий дух, терпимість і миролюбство китайської нації – якості, які існують протягом сторіч – проявляються досі, все, як і те, що в храмі цвіте магнолія».

Що стосується магнолії, то це один з класичних пейзажів храму Дацзюєси. Вона також є одним з символів храму. Щорічно весною в храмі Дацзюєси проводиться культурний фестиваль, присвячений магнолії. Магнолія всюди зустрічається в Пекіні, чому ж вона тут в храмі Дацзюєси так шанується? Пан Чжао Янь, головний редактор пекінського видавництва Яньшань, спеціаліст з вивчення культури храму Дацзюєси сказав:

«Дереву магнолії в храмі Дацзюєси вже більше 300 років. Воно було пересаджено колишнім старшим монахом Дацзюєси з гори Лушань, що в південному Китаї. Тому магнолія в храмі Дацзюєси південна, а місцева. Дерево було пересаджено ще в останні роки правління імператора Юнчжен династії Цин. Магнолія цвіте щорічно весною на свято Цінмін. Саме дерево не високе, але в нього велика крона. І дуже гарні квіти. Тому про нього протягом сторіч було написано багато віршів».

Кожного року весною на цьому дереві цвіте багато квітів. За красою і ароматом, магнолія в храмі Дацзюєси вважається найкращою в Пекіні. І вона цього достойна. Серед старих дерев храму Дацзюєси дерево гінкго також відоме. Воно дуже високе і має дуже довгу історію. Його називають «Байгован», що в перекладі звучить як король білих фруктів. Дерево дуже велике. Щоб його обхопити треба не менше 6 чоловік. Майже половина двору знаходится в його тіні. Кажуть, що йому вже більше 1000 років.

В 1997 році в храмі Дацзюєси була відкрита чайна «Мінхуей», де можна випити ароматний чай. В храмі також відкритий ресторан шаосінської кухні. Шаосін – це стародавнє китайське місто в пров. Чжецзян. Це батьківщина відомого китайського письменника Лу Сіня і колишнього прем'єра Держради КНР Чжоу Еньлая. В храмі також відкрито готель, номера якого були раніше житлом для монахів. В ньому також є номер-люкс, де може зупинитись VIP-гість. Крім цього, при готелі є зал для проведення конференцій і інші приміщення для відпочинку і розваг. У дворі стоять чайні столики і лавки, які належать чайній «Мінхуей». Відвідувачі храму можуть посидіти там і випити чаю.

В храмі Дацзюєси можна милуватись чудовими пейзажами в будь-яку пору року. Споконвіку він став місцем, де полюбляють відпочити люди культури. Вони тут залишили багато цікавих віршів. Наприклад, відомий китайський письменник Чжу Цзицін під час екскурсії храмом Дацзюєси написав вірші: «В храмі Дацзюєси є дерево магнолія. Воно висотою більше 10 чи(«чи» – це китайська одиниця довжини, три чи дорівнюється одному метру), піднімаєш голову, щоб побачити все дерево, падає шапка з голови, ах, яке вилике дерево!...мабуть, тут дійсно є бог, він чекає, коли йому вклоняться».

Храм Дацзюєси постійно відкритий для відвідувачів. Його особливо часто відвідують весною, коли цвіте магнолія.

«Відвідання храму Дацзюєси, нам дуже цікаве. Тут тихо і спокійно, мені дуже подобається. Ми декілька разів на рік відвідуємо цей храм. Тут є гарне джерело і дерева...»

Роздрукувати

На головну сторінку