Картка Династії Сун

Династія Сун, яка прийшла до влади у 960 р. і правила до 1279 р., зуміла закріпити своє панування над більшою частиною Китаю, але повернути контроль над усіма землями, що входили до складу імперії, їй так і не вдалося. Північні райони Китаю залишалися під владою монголів. Впродовж 300-літнього правління династія Сун знаходилася в стані війни зі своїми північними сусідами. Войовничість північних сусідів – це проблема з якою Китай стикався протягом всієї своєї історії. Українці це розуміють краще, ніж будь-хто.

Незважаючи на всі потуги з півночі «не дати» і «зашкодити», імператори династії Сун доволі ефективно керували країною і піклувалися про добробут її жителів – своїх підлеглих – як багатих, так і бідних, що не може не викликати щирого захоплення. Зараз це називається «наявністю політичної волі у керівництва держави» і часто слугує для самовиправдання серед менш освічених прошарків суспільства.

Жіночий одяг Династії Сун

Основи такого успішного правління заклав Ван Аньши, перший китайський міністр, який, незважаючи на сильну опозицію, зумів втілити в життя ряд радикальних реформаторських програм. Ван подорожував країною, записуючи все, чого потребували люди. На основі цих записів він і розробив свої реформи. Геніально? Безумовно! І в той же час просто. Без зайвих рухів і натхненних промов. Ван Анши ввів систему державних позик для селян, замінив наймане військо рекрутською армією, намагався регулювати ринкові ціни.

Економіка імперії Сун - унікальне явище в історії Китаю, що визначило напрямок розвитку Східної Азії аж до XVII ст. Ступінь інноваційного розмаху в цей період можна порівняти з епохою індустріалізації в Європі. Основним досягненням економічної системи імперії Сун стало формування нового класу - місцевих землевласницьких еліт, які визначали розвиток Китаю аж до модернізації в XIX ст.

На ринку імперії Сун домінували державні монополії та великі приватні підприємства; різноманітність товарів забезпечувало існування цілого класу, що обслуговує їх виробництво і реалізацію на різних рівнях.

Економічний підйом в поєднанні з нестабільністю північних регіонів, динамічним розвитком сусідніх "варварських" держав призвели до процвітання чорного ринку. У той же час, приморські регіони півдня імперії широко використовували свій комерційний потенціал: Цюаньчжоу, Фучжоу, Гуанчжоу і Сямень стали великими портами міжнародного значення. Відповідно розвивалася інженерна думка і професії пов'язані з суднобудуванням - як для океанського, так і для прісноводного транспортування.

Товари сунського виробництва (тисячу років тому!) поширилися по світу аж до північної Африки.

Цей період виявився дуже сприятливим для розвитку китайської архітектури – вперше в історії Китаю тут стали будувати великі громадські будівлі, а сама архітектура стала більш багатою. Якщо до цього часу основним будівельним матеріалом було дерево, то тепер ним став камінь.

Муляри вже навчилися зводити високі конусоподібні пагоди, які складалися з безлічі прямокутних або восьмикутних платформ. Нововведеннями в китайській архітектурі цього періоду стали елементи з декоративних кольорових кахлів. Через водні потоки перекинули горбаті містки. Мармурові та бронзові статуї збільшилися в розмірі. Більш різноманітними стали образи, які вони втілювали – дракони, звірі, боги.

Якщо розквіт китайської поезії припав на період правління династії Тан, то правління Сун ознаменувалося бурхливим розвитком прози. Саме в цей час було створено дві серйозні енциклопедії. Великих успіхів досягли китайські математики. Стрімкий розвиток спостерігався в алгебрі. Хоча точно не ясно, чи розвивалася китайська алгебра самостійно чи місцеві математики запозичили базові знання з цього предмета у арабів. Правління Сун виявилося благодатним часом і для розвитку китайської медицини. Китайські лікарі робили щеплення від віспи за сім століть до того, як вакцина була отримана англійським лікарем Едвардом Дженнером.

Центром новаторської китайської думки був Лоян, який став столицею ще в період правління династії Тан. Він знаходився неподалік річки Хуанхе в провінції Хенань. Місцеві мешканці в ті далекі часи вважали його найбільшим містом світу.

Михайло Іжик, українська служба МРК