Шень Цунвень 沈从文 (28 грудня 1902 - 10 травня 1988) відомий сучасний письменник, дослідник культурної спадщини, представник пекінської школи прози. Шень Цунвень прожив нелегке життя, яке було сповнене самопожертви. Шень Цунвень (справжнє ім'я - Шень Юехуань沈岳焕) родом з містечка Фенхуан провінції Хунань, за національністю мяо. Його бабуся з роду Лю національності мяо, його мати Хуан Суїн національності туцзя, дідусь Чен Хунфу національності хань. Навколо стін міста Фенхуан текла річка - це був світ його дитинства, який дарував йому нескінченні радості. Тут він зі своїми друзями плавав, грався. Часто на березі річки вони бачили трупи страчених селян після придушення повстань в період Сіньхайської революції. Це дивне поєднання краси і жорстокості дуже вплинуло на Шен Цунвеня. Річка не тільки давала життя всьому по обох її берегах, але також виховала характер Шень Цунвеня. Вишукані пейзажі його рідних місць багато в чому сформували талант письменника, атмосфера людських відносин містечка Фенхуан вплинула на його чутливу натуру. Його романи, есе в більшості пов'язані з водою. Можна сказати, що життєвий досвід, який пов'язаний з водою, сформував у Шень Цунвеня особливе естетичне сприйняття, перетворившись в його романах на прекрасну поезію.

У 14 років він вступив на службу в армію, жив у прикордонних районах Ґуйчжоу. З 1917 по 1922 тривала його служба в західних районах провінції Хунань. У 1922 році Шень Цунвень зняв військову форму, приїхав до Пекіна. Він дуже хотів вступити до університету, але у нього була тільки початкова освіту і не було ні найменшого джерела доходу. Зрештою він міг бути тільки вільним слухачем у Пекінському університеті. Потім під час роботи в притулку для сиріт Сяншань Шень Цунвень почав займатися літературною творчістю. У найвідчайдушніший період свого життя написав листа до Ю Дафу (郁达夫 1896 – 1945, відомий письменник і поет) з проханням про допомогу. Ю Дафу побачив біля дверей свого будинку обірваного юнака, розчулився і надав підтримку цьому молодому літераторові. З 1924 року в житті Шен Цунвеня відбувається поворот, один за іншим його твори публікуються в пекінських газетах «Сяньдай пінлунь»», «Юйси», «Ченьбао фуґань». Чотири роки потому, коли він переїхав до Шанхаю, і разом з Дін Лін 丁玲і Ху Єпінем 胡也频заснував журнал «Хунхей» (Червоне і чорне), він вже був відомим молодим письменником. З розвитком творчості він поступово став набувати солідного становища в суспільстві.

У 1928 році за рекомендацією Сюй Чжимо директор китайської Шанхайської школи Ху Ши приймає Шень Цунвеня на роботу викладачем, одночасно письменник є редактором газет «Дагунбао», «Їшибао».

Один багатий торговець з Сучжоу на ім'я Чжан Цзиюй крім того, що володів родючими землями, вкладав гроші у справу освіти, хотів, щоб його чотири талановиті, красиві дочки були ще й освіченими. Пізніше його третя дочка Чжан Чжаохе张兆和 вийде заміж за відомого письменника Шень Цунвеня. Чжан Чжаохе здалася цьому майстру любовних листів після тривалих залицянь. А почалася ця історія тоді, коли Шень Цунвень був запрошений на посаду викладача в школу, якою керував Ху Ши, і перший раз зайшов у клас. Він не міг і подумати, що серед учениць, що дивилися на нього, буде його майбутня дружина Чжан Чжаохе.

У 1931-1933 рр. - Шень Цунвень викладач університету Циндао, з 1934 по 1939 в Пекіні редагує підручники з китайської мови та літератури для початкових класів. З 1939 по 1947 він професор Об'єднаного Південно-Західного університету в Куньміні, в 1947-1949 роках - професор Пекінського університету.

У 1950 році, піддавшись жорстокому політичному тиску, Шень Цунвень вчиняє спробу самогубства, його рятують. Але він припиняє літературну діяльність. З 1950 по 1978 роки Шень Цунвень науковий співробітник музею історії Китаю в Пекіні. У 1969 році починається нова хвиля переслідувань - письменника відправляють на перевиховання в так звану «школу 7 травня» в провінції Хубей. До наукової роботи Шень Цунвень повернувся в 1978 році. У 1978-1988 рр. він науковий співробітник НДІ Академії суспільних наук Китаю.

На самому початку літературної діяльності Шень Цунвень виявив, що між ним і міською цивілізацією існує неусувна перепона, ця межа між «сільськими» і «міськими». Перепона, що відділяла його від «міста», не тільки визначалася економічним і соціальним становищем і відмінністю в освіті та вихованні, більш фундаментальними були відмінності у способі життя, досвіді, знаннях і системі цінностей. Його життя і почуття залишилися в західній Хунані, яка подарувала йому життя, знання і мудрість. У його вухах лунав не галас міської вулиці, а звуки води, човнів, які тягнули по річці, і всі звичні звуки західної Хунані.

У тридцяті роки він почав у своїх романах створювати світ «західної Хунані» в таких творах, як: «Прикордонне місто» 《边城》, «Велика ріка» 《长河》, збірка есе «Хунаньскі нотатки» 《湘行散记》. З позицій сільського жителя він розглядає протистояння міста і села, критикує сучасну цивілізацію, виявляє її потворні сторони в процесі проникнення в Китай. Ця концепція, що протистоїть основному напрямку нової літератури, в значній мірі збагатила виражальні засоби сучасної прози.

З погляду Шень Цунвеня, «місто» - це хибний шлях для національної культури, «модернізація» є джерелом деградації людства. Він повинен показати сучасному городянину інше життя, інші людські стосунки. За його поглядами, сільська простодушна людська натура і життя є національним ідеалом духовних і життєвих прагнень, він хотів показати цей світ людського життя як свій унікальний проект переробки національної душі. Він часто говорив, що створює «маленький грецький храм» і в цьому храмі будуть поклонятися «людяності». Слід зазначити, що людяність за яку виступав Шень Цунвень, відрізнялася від людяності, до якої прагнули в ході руху Четвертого травня. Людяність, про яку говорить Шень Цунвень, у своїй основі не містить раціоналізму, це особливий природний стан людської природи, що відмінний від уявлень прихильників романтизму, він прагне до природної людяності, тут головне не вільні прояви душі, але споконвічна, дика життєва сила.

Повість «Прикордонне місто» є найбільш представницьким твором Шень Цунвеня, в якому втілилися його естетичні ідеали «краси» і «любові», це видатний твір, де письменник показав красу людської природи через трагічну історію кохання. Перед лицем «природних» і «людських» обставин герої повісті не можуть впоратися зі своєю долею, з покоління в покоління повторюють свою сумну долю, що відображає особисту біль письменника за своїх земляків.

Шень Цунвень у своїй літературній творчості прагнув до ліризму, він домагався поетичного ефекту від твору, щоб реальність, мрія, символічність зливалися воєдино, щоб стиль мови був простим і старовинним, щоб основа твору була яскравою і добротною, неквапливою і енергійною, з багатим місцевим колоритом, підкреслювала неповторну чарівність і зовнішній вигляд жителів села.

Головною темою творів письменника було життя селян, він не тільки зіставляє його із «сучасною цивілізацією» великого міста, але завжди звертає свій погляд на процеси перетворень на заході провінції Хунань на шляху до сучасності, розглядає спосіб життя селян в цьому зіткненні різних культур, прояви людської життя і історичні долі. Всі його твори сповнені турбот і філософських роздумів про життя, такі ж реальні і наполегливі як сам письменник, вони дають людям моральні уроки.

Під його пером в рамках взаємного протиставлення знаходять втілення сільських світ і міське суспільство. «Деформацію людської натури» у вищих шарах міського суспільства він розглядає у світлі ідеалів єдності людини і природи. Такою унікальною мірою цінностей і філософським змістом Шень Цунвень створив міст між міським життям і сільським світом, піддаючи критиці «сучасну літературу», стрижнем якої стали гроші, і прагне до ідеалів гармонії, що перетворює «Прикордонне місто» на гімн ідеального життя.

«На заході Хунані»

Видатний письменник і дослідник культурної спадщини за своє життя опублікував понад 30 збірок оповідань і шість романів, є одним з небагатьох сучасних китайських письменників зі світовою славою. Твори Шень Цунвеня «Прикордонне місто» 《边城》, «На заході Хунані» 《湘西》, «Автобіографія Цунвеня» 《从文自传》 відомі в Китаї і за кордоном. Вони були перекладені і видані в Японії, США, Великобританії і більш ніж 40 інших країнах світу та регіонах, а в США, Японії, Кореї, Великобританії і більш ніж 10 інших країнах і регіонах включені у підручники для вишів.

«Одяг стародавнього Китаю»

У 80-ті роки письменник двічі був номінований на Нобелівську премію з літератури. Шень Цунвень не тільки відомий письменник, а й відомий історик, археолог, каліграф. Він написав і опублікував роботи «Бронзові дзеркала династій Тан і Сун» 《唐宋铜镜》, «Лакові вироби періоду Чжаньґо» 《战国漆器》, «Одяг стародавнього Китаю» 《中国古代服饰研究》 та інші наукові праці. Особливе значення має його фундаментальна праця «Одяг стародавнього Китаю», що заповнила прогалини в історії китайської культури.