12 лютого

Познайомилися з приємним художником Пісоном! У його родини сімейний бізнес, малюють картини! Розповідав нам у тонкощах про своє власне діло, швидкість розвитку туристичного бізнесу в Камбоджі.

Зробили фотографію на пам'ять. Я впевнений, протягом життя буде приємно переглянути.

Приїхали в річний порт, але вже пізно і нам сказали: "Все почнеться завтра у 7 ранку", яка ціна за переправу відповіді не дали, тільки рекомендацію:" домовлятись з капітаном човна".

Знайшли місце для вечері, сам порт знаходиться в 20 кілометрах від міста, і поблизу - абсолютно нема інфраструктури, тільки декілька бідних сел.

19 00 вечір, приймаємо рішення чекати на вокзалі до ранку, першого човна, знайшли стільці для зручного відпочинку, обережно поставили велосипеди. Приходить хлопець і намагається донести до нас, що тут не можно спати, треба їхати до міста і шукати готель. На всі його пропозиції ми не звертаємо уваги, далі ще приходять якісь місцеві, всім цікаво, що ж двоє іноземців тут роблять, ми впевнено взяли територію і позиції не здамо, показуємо своїм виглядои! Приїжджає полісмен, відчувається запах алкоголю, але він не подає виду. Запитав нас, що ми тут робимо і після цього почав кудись телефонувати, закінчив свою бесіду по телефону і покинув нас. Через 15 хвилин, знову повертається, і каже: "я буду спати біля вас" Розкладає свій гамак, і лягає. Приємно за Камбоджу, уряд розуміє, що за іноземцями треба слідкувати!