Згідно зі стандартом ООН, населення країни можна вважати старим, якщо кількість жителів похилого віку (понад 65 років) перевищує 7%, а дітей до 14 років – менше 30%. У Китаї ці показники уже давно набагато вищі: в кінці 2017 року пенсіонерів у країні було вже більше 17.3%. Тому не дивно, що в останні роки держава все більше уваги приділяє питанню удосконалення пенсійного забезпечення у країні. В даний час у цій сфері існує низка не вирішених проблем, як от велика різниця пенсійних виплат у міських та сільських регіонах. Разом з тим, важливу роль у підтримці людей літнього віку відіграють їхні діти. Традиційно повага до старших та допомога батькам лежали в основі конфуціанської філософії і були невід'ємною частиною китайської культури, а у наші дні, не тільки культури, а й законодавства. Обов'язок турбуватися про старих батьків записаний у 49-ій статті Конституції КНР.

Утім більшість китайських пенсіонерів не чекають, щоб про них турбувалися інші, а беруть ініціативу в свої руки. Вони намагаються робити своє життя різноманітним та щасливим.
У містах щодня рано-вранці після сніданку чи ввечері після вечері китайські пенсіонери люблять зустрічатися з друзями в парках і брати участь в самодіяльних гуртках: вони грають на музичних інструментах, роблять каліграфічні розписи чи співають арії з Пекінської опери. Серед цих заходів чи не найпопулярніший – народні танці з віялами під ритми бубнів та барабанів або популярних музичних композицій. Вони влаштовуються всюди: в парках, на майданчиках, на широких тротуарах...

Не менш активні пенсіонери і вдома – ведуть господарство та доглядають онуків. Турбота про найменших членів родини для китайських літніх людей – не обов'язок, а привілей. Один із молодих батьків напівжартома сказав нам: «Щоб потримати на руках свою дитину, мені доводиться вистоювати довгу чергу: спочатку з нею бавляться дідусі та бабусі, а до мене черга доходить, тільки коли сина час вкладати спати».

Звичайно, енергії китайських пенсіонерів вистачає не лише на турботу про онуків і танці в парках. Підвищення рівня життя в Китаї дає їм усе більше можливостей для відпочинку. Особливо популярним серед них стає туризм. Китайські пенсіонери стають каталізатором розвитку вітчизняного та закордонного туризму.

Крім того, багато китайських пенсіонерів присвячують своє життя іншим важливим справам. Наприклад, в місті Нанкін група китайських пенсіонерів, занепокоєних залежністю молодого покоління від комп'ютерів, щовечора добровільно обходять інтернет-кафе і переконують підлітків відмовитися від цієї згубної звички. Пенсіонери не лише проводять виховні бесіди, а й пропонують альтернативу. Вони організували гуртки з шахів, малювання та китайської каліграфії. Зараз 300 хлопців та дівчат уже стали на шлях активного життя поза комп'ютерами.
Словом, не сидіти без діла після виходу на пенсію – цьому правилу слідує абсолютна більшість літніх людей Китаю. Завдяки, зокрема, і цьому Піднебесна може похвалитися великою кількістю довгожителів: у Китаї проживає майже 60 тисяч людей, яким понад 100 років. На запитання, чи можна цікаво жити після виходу на пенсію, вони впевнено відповідають: так!