Розвиток даного виду театру йшов дуже повільно і довго. Офіційно він був зафіксований у часи династії Сун (960-1279 рр.). Саме тоді стало процвітати мистецтво пісенно-розмовного жанру, з'явилось багато комедіантів-мандрівників, циркачів. Такі умови стимулювали розвиток театру тіней.

У часи династії Юань (13-14 ст.) театр тіней був розвагою для воїнів, які знаходились далеко від населених місць. А у часи нашестя Чингиз-хана театр тіней переходив з воїнами від одного місця в інше, що дуже сприяло його розповсюдженню. Таким чином, дуже скоро в Персії, арабських країнах і країнах південно-східної Азії з'явились свої театри тіней. А в Китаї у часи династії Мін (15-17 ст.) вже з'явилось багато театральних труп, які показували сюжети, навіяні древніми легендами про війну між княжествами Чу і Хань, чудовими розповідями древнього роману «Трицарство».

Витоки театру тіней півночі пров. Сичуань беруть свій початок у цій провінції і тому мають яскраво виражені особливості цього регіону, як у засобах вираження, так і в манері гри, музиці. Театр тіней давно є улюбленою формою народного мистецтва Сичуані. Пан Хе Чжентун – відомий майстер театру тіней. Його виступи є дуже типічними і популярними серед акторів усіх різновидів театру тіней півночі пров. Сичуань. Ось що він сказав в інтерв'ю:

«Наш театр тіней є спадщиною, традиційним мистецтвом; з початку правління імператора Цяньлуна вже минуло 7 поколінь. Мій батько невчений, тому він передав мені знання про театр тіней на словах; я співав за ним і багато чому навчився. Потім я написав п'єсу для нього , а тепер в мене вже багато п'єс».

Театр тіней, створений відомим за життя майстром Ван Венькунем, також є однією з основних різновидів театру тіней півночі пров. Сичуань. Фігурки його театру тіней здаються більш граціозними. Крім того, вираз обличчя його ляльок здається більш реальним. Як сучасний майстер, він великою мірою збагачує образотворче мистецтво і виконавче мистецтво театру тіней північної Сичуані. Онук Ван Венькуня з дитинства почав вчитись в діда, спостерігаючи, як той працював з ляльками і як він їх вирізав. Він сказав, щоб досягти рівня майстерності свого діда, необхідно уважно і наполегливо вчитись. Він поділився з нашим кореспондетом:

«Я впевнений, що театр тіней буде мати подальший розвиток. Одночасно, можна сказати, що наші здібності обмежені, тому багато видів майстерності і вміння нам необхідно створювати самим. Іноді ми лише зі свого бачення, пам'яті, уявлення черпаємо натхнення. Чесну кажучи, це дуже важко».