Китайське театральне мистецтво достатньо різноманітне. Через мовний бар'єр, техну унікального виконання, театр довгий час був незрозумілим для іноземців. Але виключення складає театр тіней. Це єдиний вид китайського мистецтва, який вийшов за межі країни. Як відомо, в 1767 році міссіонер-француз Жюль Алод повернувшись на батьківщину привіз з собою техніку виготовлення і майстерність виконання китайського театру тіней, яке полюбили і французи. Надалі, театр тіней ассимілювався поступово і розповсюдився у багатьох країнах світу. В 1776 році китайський театр тіней з'явився і в Англії.

Великий поет І. В. Гете у свій час також проявив великий інтерес до цього древнього східного мистецтва. Він не лише детально розповів про китайський театр тіней на виставці 1774 року, але й сам влаштував таку виставу, коли урочисто святкував своє 32-річчя. Серед багатьох запрошених були високопоставлені особи, вельможі і придворні. Спеціаліст в сфері фольклору пані Ван так сказала про виникнення театру тіней:

«В літописі зазначається, що більше 2000 років тому ханьський Хань Уді на якийсь час перестав займатись своїми державними справами, тому що туже тужив за своєю улюбленою жінкою, яка зненацька померла. Сановник Лі Шаовен, гуляючи вулицями, помітив хлопчаків, які веселились грою тіней на землі. Це його навело на думку, як розігнати журбу імператора. Він швидко повернувся додому і на шматку тканини намалював профіль обличчя покійної жінки імператора, розмалював його і прикріпив до рук і ніг ноненькі мотузочки. Коли зтемніло, він затягнув ширму, поставив свічки так, щоб повністю з'явилась тінь, яка починала рухатись, якщо потягнути за мотузочку. Побачивши тінь своєї покійної дружини, імператор Хань Уді дещо заспокоївся і знову взяв у руки заброшені справи. А гра тіней стала одним з видів розваг у палаці. Скоро ця забава перейшла в народну розвагу, так і зародився театр тіней».