В західних околицях Пекіну біля мосту Лугоуцяо знаходиться містечко Ваньпін. В ньому є музей, який називається «Хутун Чжан». В музеї показано яким був старий Пекін, його традиційні народні звичаї. Музей був створений жителем Пекіну, який просто обожнює культурні традиції свого міста. «Хутуни» – це самобутні пекінські провулки, які були в основному характерні старому місту, і були головними артеріями в дорожньому сполученні. Правда, з розвитком сучасного мегаполісу хутунів в китайській столиці стає все менше і менше. Вони залишились майже історичними пам'ятками, символом традиційної культури Пекіну для корінних жителів міста, і приїзжих, як китайських, так і закордонних. Будівля музею має площу більше 700 квадратних метрів. Тут зібрані і виставлені тисячі традиційних пекінських рукоділь і народних іграшок, а також більше ста фотографій старого Пекіну.

Увійшовши в музей Хутун Чжан, одразу чуєш спів під акомпанемент барабанчика і бачишь предмети, якими користувались в старі часи в Пекіні. Про старі речі, зібрані в музеї, його співробітник говорить, як про щось дуже знайоме. В музеї виставлено макет старого міста довжиною майже ста метрів. Він називаеться «Смак Пекіна». Експонат відображає вуличну культуру 20 – 30 років минулого сторіччя. За його допомогою відтворене життя жителів того часу. На макеті можна побачити більше 140 відомих пекінських крамничок і магазинів, це в основному крамнички і магазини продуктів, тканин, одягу тощо, там навіть можна знайти відомі мазани, які працюють і сьогодні. Можна побачити, як вони виглядали в старий час. На макеті також показані більше 10 видів засобів транспорту того часу, скульптури старих пекінців з глини виглядають ніби живі. В них різні пози і вони всі вдягнуті по-різному. Лю Хуань дуже добре все пояснює. В нього пекінська вимова. Він ніби веде публіку старими пекінськими вулицями:

«Звисаючи з будинку на вулиці «Курильна трубка» означала магазин тканин Тяньчен. Звідки з'явилось таке дивне позначення? Справа в тому, що раніше жінки були невчені, а їм треба було попасти в магазин купити тканини. Через свою невченість вони потрапляли куди завгодно, але не в магазин Тяньчен, тому що не знали назви магазину. Хазяїн магазину Тяньчен був дуже стурбований, адже він втрачав через це клієнтів. Одного разу він знайшов вихід з цієї ситуації. Хазяїн повісив біля входу в магазин курильну трубку. Жінки запам'ятали його магазин завдяки цій трубці. Побачивши знайому трубку вони йшли в цей магазин, щоб придбати тканини».