Коли ми згадуємо про віяло, то здається, ніби одразу відчуваємо легкий вітерець, аромат тонких парфумів. Одразу з'являються образи чарівних дам. Вони тримають в руках витончене віяло де-небудь на балу чи в театральному залі.

Яка ж історія появи віяла? Спочатку він слугував тільки для обмазування у спекотну погоду. Потім він перетворився на предмет мистецтва. Однак, зберіг і свої первинні функції. Звичайно, у світі де панують високі технології, працюють кондиціонери, а бали бувають дуже рідко, віяло частіше зустрічається в музеях, на театральній сцені, як предмет високого мистецтва давнини.

Віяло в Китаї має давню історію. Згідно археологічних даних, можна припустити, що віяла з'явились дуже давно. Однак, знайдені стародавні віяла і їх зображення відносяться до епохи Східної Чжоу (770 рр. – 256 рр. до н. е) і періоду Воюючих царств – «Чжаньго» (475 рр. – 221 рр. до н. е.). Це вирізані на бронзових виробах зображення віял з довгими ручками, а також знайдені при розкопах могили княжества Чу в Цзянліні провінції Хубей фрагменти віял з пір'я з дерев'яною ручкою. Віяла в той час виражали достаток і авторитетність їх володаря.

В останні роки періоду Воюючих царств більшість віял набула напівкруглу форму. Такі віяла були зроблені з тонких бамбукових пластинок. Ними користувались і імператори, і прості люди: імператори відпочивали під віялами від спеки, а рабам і служанкам віяла допомагали в роботі - готувати страви, варити сіль.

За династій Суй і Тан (581 – 907 рр.) були розповсюджені округлі віяла «ваньшань». Відомі також і інші назви – «гунань», «хехуаньшань» і «гуаньшань». Розповідаючи про це, історик пані Хань сказала:

«Такі віяла були зроблені з бамбукових чи дерев'яних пластинок і з тонкої вовняної тканини. В перші роки династії Тан зустрічається багато віял овальної форми, надалі перше місце займають круглі віяла. Не дивлячись на багато різних форм, дівчата завжди обирали круглі віяла. В багатьої древньокитайських віршах зустрічається спогади про віяла».