У Білій книзі "Тайванське питання та справа возз'єднання Китаю в нову епоху", що опублікована китайським урядом 10 серпня є таке речення: "Справи китайців мають вирішувати китайці." Прості і рішучі слова передають чіткий сигнал: Тайваньське питання є внутрішньою справою Китаю і пов'язане з основними інтересами Китаю і національними почуттями китайського народу. Недопустиме будь-яке іноземне втручання.
Багато закордонних ЗМІ звернули увагу на те, що у період публікації "Білої книги" візит спікера Палати представників США Пелосі на Тайвань призвів до ескалації ситуації в Тайванській протоці і загострення китайсько-американського конфлікту. На цьому тлі Китай випустив "Білу книгу", щоб роз'яснити міжнародному співтовариству походження і причини тайванського питання, намітити світлі перспективи досягнення мирного возз'єднання двох сторін відповідно до принципу "одна країна, дві системи". Це не тільки стало потужною реакцією на дії Пелосі на Тайвані, але й продемонструвало загальну стратегію Китаю щодо вирішення тайванського питання в нову епоху, що привносить позитивну енергію в процвітання і стабільність Азіатсько-Тихоокеанського регіону і всього світу.
Що таке принцип "одного Китаю"? Є тільки одна відповідь: у світі існує тільки один Китай, Тайвань є невід'ємною частиною Китаю, а Китайська Народна Республіка - єдиний законний уряд, що представляє весь Китай. Це політична основа для відносин Китаю з іншими країнами, і вона також обумовлена історією. Від Каїрської декларації 1943 року і до Потсдамської декларації 1945 року, було чітко і безпомилково заявлено, що Китай володіє територіальним суверенітетом над Тайванем. Резолюція 2758, що ухвалена 26-ю Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 1971 року, є важливим політичним документом, який втілює принцип одного Китаю і має юридичну силу. У відповідь на візит Пелосі на Тайвань понад 170 країн і багато міжнародних організацій рішуче підтримують позицію Китаю і підтримують принцип одного Китаю, повністю заявляючи, що історичні координати тайванського питання ясні, а юридичні факти чіткі.
Як спадщина громадянської війни в Китаї, тайванське питання досі не вирішене. Найбільш важливим зовнішнім фактором є втручання і протидія з боку Сполучених Штатів. Хоча Сполучені Штати визнали в трьох спільних Комюніке між Китаєм і Сполученими Штатами, що існує тільки один Китай, Тайвань є частиною Китаю, а уряд Китайської Народної Республіки є єдиним законним урядом Китаю, але практичні дії свідчать про інше. Після встановлення дипломатичних відносин між Китаєм і Сполученими Штатами Сполучені Штати сфабрикували так званий "Закон про відносини з Тайванем" і "Шість гарантій Тайваню", щоб створити так званий "юридичний привід" для провокацій сил "незалежності Тайваню".
В останні роки Сполучені Штати продовжували продавати зброю Тайваню, щоб допомогти Тайваню розширити так званий "міжнародний простір" і потурати візитам Пелосі та інших. Сполучені Штати постійно створювали перешкоди на шляху об'єднання Китаю і стали найбільшим руйнівником миру в Тайванській протоці. В останні дні низка рішучих контрзаходів Китаю були розумними, законними і необхідними і отримали широку підтримку з боку міжнародного співтовариства.
Справи китайців мають вирішувати китайці. Під керівництвом Комуністичної партії Китаю понад 1,4 мільярда китайців готові створити широкий простір для мирного возз'єднання, але вони ніколи не залишать місця для різних форм сепаратистської діяльності "незалежності Тайваню". Китайський народ не тільки має міцну рішучість, тверду волю і потужну здатність захищати національний суверенітет і територіальну цілісність, але також має стратегічну мудрість і відвагу для планування досягнення національної єдності. Історична задача повного об'єднання Китаю має бути досягнута і вона неодмінно буде досягнута.
