5 Січня

Зустріли світанок, поснідали, настав час продовжити рух! GPS навігатор показує 122 кілометри до кордону з Лаосом! Поїхали!

Дорога просто супер! Повільно їдемо і насолоджуємося краєвидами!

Представник транспортного патруля побачив нас, схопив два банани, підбіг до нас, сказав що ми круті і запропонував фрукти. Ми з радістю їх з'їли і разом з цим трохи відпочили.

Банана вистачало на півгодини щоб забути відчуття голоду, через годину нарешті ми знайшли місце для обіду. Що ми куштували? Звісно наші улюблені рисові макарони і рис з овочами!

Сьогодні до гір приєдналися тунелі, мабуть 60 % шляху. Довжина середнього тунелю – 3000 метрів, можна збожеволіти від страху коли біля тебе проїжджає вантажівка, але мені це подобається! Поїхали далі!

Наша ціль на сьогодні – здолати 100 кілометрів, о 18:00 ми вже її виконали! Стало темно, я точно впевнений, що нам залишилось кілька кілометрів до містечка з притулком. Ми проїхали 5, 10, 15 кілометрів, а його нема. Їхати вночі досить екстремально, у Сашка сів акумулятор для ліхтаря. Відкривати намет зовсім не хочеться після 120 важких кілометрів, то ж ми продовжували рух. На 126 кілометрі ми зрозуміли, що заблукали, і я погодився увімкнути GPS навігатор. Накинули ще 2.5 кілометри, після суцільної темряви побачили освітлену вулицю, на якій за 5 хвилин з'явився новенький, щойно відкритий хостел! Привітали боса з відкриттям, зробили фотографії і полізли на третій поверх до кімнати!

Сьогодні ми проїхали 128 кілометрів, дуже раді і водночас втомлені!