У Банґо, колишній голова Постійного комітету Всекитайських зборів народних представників /ПК ВЗНП/, помер після хвороби у віці 84 років у Пекіні о 04:36 у вівторок, йдеться в офіційній заяві.
У Банґо обіймав посади члена Політбюро і члена Секретаріату Центрального комітету Комуністичної партії Китаю /ЦК КПК/ 14-го скликання, члена Політбюро ЦК КПК 15-го скликання, члена Постійного комітету Політбюро ЦК КПК 16-го і 17-го скликань, був віцепрем'єром Держради КНР, головою ПК ВЗНП 10-го і 11-го скликань.
Некролог було опубліковано спільно ЦК КПК, ПК ВЗНП, Держрадою КНР і Всекитайським комітетом Народної політичної консультативної ради Китаю. У ньому зазначається, що У Банґо був видатним членом КПК, випробуваним часом і вірним борцем за ідеали комунізму, видатним пролетарським революціонером, політичним діячем, видатним партійним і державним керівником.
У Банґо народився в липні 1941 року в нинішньому повіті Фейдун провінції Аньхуей /Східний Китай/. З 1960 до 1967 року навчався в Університеті Цінхуа, у квітні 1964 року вступив до КПК. З 1967 року працював на заводі з виробництва електронних ламп у Шанхаї і обіймав керівні посади на підприємствах, що спеціалізуються на виробництві електронних компонентів і електровакуумних приладів. Також обіймав посаду заступника секретаря парткому Управління приладобудівної та телекомунікаційної промисловості міста Шанхай.
Під час «культурної революції» /1966-1976 рр./ У Банґо дотримувався партійних принципів, виявляв діловий підхід і чинив опір практичними діями.
З березня 1983 по березень 1991 року У Банґо спочатку був членом постійного комітету шанхайського міськкому КПК, одночасно відповідаючи за науково-технічну роботу, а пізніше став заступником секретаря шанхайського міськкому.
З березня 1991 по вересень 1994 року обіймав посаду секретаря Комітету КПК міста Шанхай. На 1-му пленумі ЦК КПК 14-го скликання в жовтні 1992 року його обрали членом Політбюро ЦК КПК.
У цей період У Банґо активно пропагував і здійснював на практиці ідеї Ден Сяопіна про реформи і відкритість і рішуче втілював у життя стратегічно важливе рішення ЦК КПК про розвиток і відкритість Пудуна, сприяючи початку нової епохи внутрішньої і зовнішньої відкритості Шанхая.
У вересні 1994 року на 4-му пленумі ЦК КПК 14-го скликання У Банґо став членом Секретаріату ЦК КПК. У березні 1995 року був призначений віцепрем'єром Держради КНР. У період свого перебування на цій посаді також обіймав за сумісництвом низку ключових посад, зокрема заступника голови комітету з будівництва гідровузла «Санься» /«Три ущелини»/ при Держраді КНР, секретаря робочого комітету з великих підприємств центрального підпорядкування, секретаря робочого комітету з підприємств центрального підпорядкування.
Обіймаючи ці посади, У Банґо залишався прихильником реформ, спрямованих на розвиток соціалістичної ринкової економіки, роблячи значний внесок у поглиблення реформи державних підприємств. Він також енергійно просував розвиток гідровузла «Санься» і будівництво залізниць і автомобільних доріг, портів, поштової та телекомунікаційної інфраструктури, на ділі прискорюючи динаміку економічного зростання Китаю.
У листопаді 2002 року на 1-му пленумі ЦК КПК 16-го скликання У Банґо було обрано членом Постійного комітету Політбюро ЦК КПК.
У березні 2003 року на 1-й сесії ВЗНП 10-го скликання його обрали головою ПК ВЗНП, того ж місяця призначили секретарем партгрупи ПК ВЗНП.
У жовтні 2007 року на 1-му пленумі ЦК КПК 17-го скликання У Банґо був переобраний членом Постійного комітету Політбюро ЦК КПК.
У березні 2008 року на 1-й сесії ВЗНП 11-го скликання його переобрали головою ПК ВЗНП, і того ж місяця призначили секретарем партгрупи ПК ВЗНП.
Як зазначено в некролозі, У Банґо сумлінно втілював у життя рішення і розпорядження ЦК КПК, збагачував і розвивав теорію і практику системи зборів народних представників, зробив значний внесок у розвиток соціалістичної демократії та вдосконалення соціалістичної правової системи.
У Банґо був важливим лідером у будівництві соціалістичної демократії та правової держави з китайською специфікою.
З березня 2013 року він перестав бути головою ПК ВЗНП.
Після відходу з керівної посади У Банґо твердо підтримував партійне керівництво, ядром якого є товариш Сі Цзіньпін, і продовжував проявляти чуйне піклування про справи партії та держави.
Смерть У Банґо стала великою втратою для партії та країни, вказується в некролозі.
Некролог закінчується словами: «Вічна слава товаришеві У Банґо!»
