Багато століть тому бельгійський вчений чоловік подорожував до Китаю. Там він отримав високу посаду при дворі імператора Кансі (1661–1722 рр.) династії Цін. У такий спосіб його винагородили за видатний внесок у розвиток Китаю. Чого його історія може навчити нас сьогодні? Як Китай і Європа, як дві важливі світові сили, можуть співпрацювати заради спільного майбутнього? Про це все розмірковує колишній прем’єр-міністр Бельгії Ів Летерм.
Ведучий:
Між Китаєм та Європою існує довга історія культурних і економічних обмінів. Але чи розуміють вони одне одного? Давайте, послухаємо, що про це каже колишній прем’єр-міністр Бельгії Ів Летерм.
Ів Летерм:
Бельгія розташована в центрі Європи, і тут розташована столиця Європи. Я особисто розглядаю євроінтеграцію як один із найважливіших елементів прогресу останніх семи чи восьми десятиліть. З цим може зрівнятися лише приєдналися безпрецедентні соціально-економічні зміни Китаю, вашої нації. Європейська інтеграція, миротворчість і розвиток Китаю, в обох цих випадках, економіка була двигуном цих процесів. Відтак, у нас тут спільна відповідальність. Відповідальність, яку ми поділяємо має базуватися на взаєморозумінні. Ми повинні добре розуміти Європу і мати хороше розуміння Китаю.
Коли я думаю про себе – мені зараз 63 роки. Я провів приблизно 20 років у школі, від маленького хлопчика, учня, студента (до) університетських ступенів. За ці 20 років, вірите чи ні, у мене ніколи не було можливості вивчати китайську мову. У мене ніколи не було обов'язкових курсів з історії Китаю. Це нація, яка домінувала протягом століть світової історії. Утім європейський студент майже не має можливості вивчати вашу історію. Ми повинні це змінити. Я думаю, що, наприклад, ми повинні запропонувати більше можливостей для молодих європейців вивчати китайську. Ми повинні зробити це обов’язковим принаймні, щоб мати базове розуміння історії Китаю і тої ролі, яку він відіграв у світовій історії.
І останнє, але не менш важливе, ми маємо в Європі програму Erasmus. Вона вже використовується для деяких обмінів, у тому числі для китайських студентів. Я вважаю, що ми повинні масово інвестувати в це і зробити це можливим для більшої кількості студентів з Європи та з Китаю. Вони могли б мати рік навчання, рік як студент у Європі чи Китаї, в інших частинах земної кулі. Це збільшило б взаєморозуміння. Це було б фантастичним надбанням для цих людей особисто, і також для їх майбутнього. І це запустило співпрацю на основі взаєморозуміння.
Ведучий:
Утім як саме досягти цього взаємного розуміння? Що для цього потрібно? І які приклади для наслідування ми бачимо в історії комунікації Китаю та Європи? Слухаємо відповіді Ів Летерма.
Ів Летерм:
Коли я думаю про взаєморозуміння, то думаю про ставлення. Ми повинні бути готові вчитися одне в одного. А це означає відкинути, до певної міри, упереджені судження, забобони. А це також означає гнучкість. Будьте відкритими для навчання, щоб пізнавати одне одного та співпрацювати. Я був у маленькому місті, у західній частині Фландрії в Бельгії, це місце на заході Бельгії називається Піттем. Піттем має лише близько 5000 чи 6000 громадян, і ми святкували пам'ять отця Вербіста. Він народився 9 жовтня 1623 р. рівно 400 років тому. Він був дуже хорошим учнем, розумним молодим хлопцем. Він навчався, навчався і став ченцем, але також математиком і астрономом. Його мрією було навчитися пізнавати світ. Він захотів відправитися у подорож.
Врешті, якось зумів відправитися до Китаю з Лісабона разом з іншими людьми його покоління. Вони були в дорозі не один рік, аж поки не доплили до Макао. На той момент залишилося менше чверті людей, які вирушали з Лісабона. Він був одним із тих, хто вижив і почав працювати в Макао, в Шеньсі та в інших місцях. У певний момент, його запросив імператор Кансі. І пан Вербіст дуже любив ці контакти. Він був у розпорядженні імператора передавав йому свої знання, намагаючись розв’язати проблеми, перед якими постав Китай. Наприклад, виникла проблема з китайським календарем на на 1670 рік.
Відкритість імператора Кансі привела пана Вербіста до адаптації китайського календаря завдяки астрономічним знанням. Ця відкритість, ця гнучкість певною мірою окупилися. Пан Вербіст і отримав високий рівень відповідальності в рамках китайської адміністрації. Насправді з того часу ніколи не було, щоб житель Заходу підійшов так близько до керівництво вашої нації, керівництва Китаю. Це ґрунтувалося на його відкритому ставленні, на його гнучкості, на його готовності пристосовуватися. Пан Вербіст отримав китайське ім’я — Нань Хуайжень.
Саме під таким іменем він похований неподалік від центру Пекіна, поблизу площі Тяньаньмень. Таке відкрите ставлення пана Вербіста, Нань Хуайжена, 400 років тому, сьогодні є недоосвоєним.
Ведучий:
Наслідуючи приклад пана Вербіста, як лідери сьогодення можуть покращити глобальне управління сьогодні? Колишній прем’єр-міністр Бельгії Ів Летерм пропонує свої ідеї.
Ів Летерм:
Ми повинні подолати перешкоди. Ми повинні подолати недоліки такі, як відсутність знання ситуації одне одного, мовні бар'єри, культурні бар’єри, але важливо подолати це з відкритим і гнучким ставленням, подібним до того, що показав Нань Хуайжень тут, у Китаї, 400 років тому. Те саме стосується перебалансування глобального управління. Ми, політичне керівництва Європи, європейські народи, західні країни в цілому, повинні бути готові співпрацювати з Китаєм, відновити баланс глобального управління, перезавантажити систему ООН і знайти кращі способи задати правильні позиції та місця для країн, що розвиваються, для країн, що розвиваються.
(Нам потрібна) відкритість (і) готовність адаптуватися і бути гнучкими. Ми також поділяємо, пані та панове, спільну відповідальність, не лише з точки зору глобального управління, а й для підтримки розвитку країн, що розвиваються.
Я думав про те, що я пережив, десь 12 чи 13 років тому, коли був на святкуванні 50-річчя незалежності Демократичної Республікиа Конго, дуже великої нації в центрі Африки. Це нація майбутнього, континент майбутнього. У певний момент, наприкінці параду коли ми дивилися, як повз нас проходили усі види елементів армії ДРК, а також деякі інші іноземні армії, ми бачили досить велику кількість китайців. Це були китайські інженери та китайські робітники роботу яких відзначали і подякували за внесок у розвиток ДРК. Це було зроблено через інвестиції та залізниці, через інвестиції та інфраструктуру. Можливо, це було трохи раніше, ніж BRI, але це було зроблено в тому ж дусі — дусі спільного розвитку. Хоча це теж урок. Ми повинні об’єднати зусилля, щоб розкрити потенціал Африки. Ми мріємо про спільне суспільство, спільне майбутнє. Це також стосується спільної відповідальності освоєння африканського континенту.
Отже, підсумовуючи, я думаю, що обидві наші історії – євроінтеграція, небувалий соціальний, економічний прогрес, зроблений Китаєм, це дуже важливі елементи прогресу. І вони засновані на зв’язку, на відкритості, на економічному розвитку. І це несе нам спільну відповідальність, яку ми виконаємо якщо ми збільшимо наше взаєморозуміння завдяки кращому знанню мови одне одного, кращому знанню історії одне одного через обміни. Ми повинні мати відкритий розум, який продемонструвала Нань Хуайжень ще 400 років тому в дуже складних обставинах. І починаючи з цього взаєморозуміння, спільний розвиток і зв’язок між Китаєм і Європою, ми також несемо відповідальність перед глобальним управлінням і на такий континент, як Африка, щоб розкрити свій потенціал, зробити спільні суспільства реальністю в майбутньому, разом із цими народами, що розвиваються.
Я сподіваюся, що це хороший порядок денний на майбутнє і порядок денний мирного співробітництва. Бажаю вам усього найкращого, і дякую за увагу. Дуже дякую!
