«Спочатку ми подивимося на юридичний висновок Міністерства закордонних справ Великої Британії в січні 1974 року. У ньому не тільки стверджувалося, що острови Наньша (Спратлі) належать Китаю, але також зроблено висновок на основі історичної назви в китайському стилі, що цей архіпелаг був місцем, де громадяни Китаю з давніх часів ловили рибу та збирали гуано». Цей уривок з нової книги відомого британського дослідника міжнародного права Ентоні Карті «Історія та суверенітет Південно-Китайського моря».
Нещодавно професор Ентоні Карті сказав на науковій конференції, що, переглянувши деякі історичні архіви Франції, Сполученого Королівства та Сполучених Штатів щодо права власності на острови Південно-Китайського моря з кінця 19 століття, він прийшов до чіткого висновку за результатами дослідження: з точки зору звичаєвого міжнародного права Сполучене Королівство та Франція юридично підтверджують, що острови Південно-Китайського моря належать Китаю, і цей факт також визнають західні країни, а також В’єтнам та інші зацікавлені сторони цієї суперечки. Позиція Китаю в питанні Південно-Китайського моря є законною.
У книзі «Історія та суверенітет Південно-Китайського моря» автор максимально повно подає архівні матеріали Великобританії, Франції та США у формі історичного наративу, наскільки можливо зберігаючи нейтральність історичного наративу. Але з його точки зору, деякі правові історичні факти дуже виділяються. У книзі написано: «Щодо питання Парасельських островів, чітка й одностайна думка експертів з міжнародного права в британському МЗС полягає в тому, що, на основі західного розуміння міжнародного права щодо території, Парасельські острови належать Китаю. Наприкінці династії Цін, тобто 1909 року, Китай фактично зайняв Парасельські острови. Британія завжди визнавала цей факт. Британія також публічно заявила про цю позицію Китаю та Франції та підтвердила це в обміні дипломатичними документами.
Ми знаємо, що суперечка щодо Південно-Китайського моря завжди була в центрі міжнародної уваги. Історичний звʼязок Сполученого Королівства з островом Наньвей і мілиною Аньбо на китайських островах Наньша є продуктом періоду розквіту Британської імперії. З 30-х років ХХ століття, хоча Сполучене Королівство заявляло, що в питанні суверенітету над островами Наньша воно ніколи не відмовлялося від своїх «прав» на острови Наньвей і Анбо, але в подальшому воно не висунуло цю претензію. З 70-х років ХХ століття виникла суперечка між шістьма країнами та сімома сторонами щодо належності суверенітету китайських островів та рифів у Південно-Китайському морі та юрисдикції деяких морських районів.
«Історія та суверенітет Південно-Китайського моря» має важливе значення для Китаю у вирішенні суперечок у Південно-Китайському морі, стабілізації ситуації в Південно-Китайському морі та для обговорення «Кодексу поведінки в Південно-Китайському морі». У той же час також слід звернути увагу на те, що оскільки суверенітет Китаю над островами Південно-Китайського моря є незаперечним, власні документи Великобританії надали цьому хороші докази.
Володимир Урусов
Українська асоціація китаєзнавців
