Церемонія Ванчуань — це народне дійство, яке широко поширене в південній провінції Фуцзянь, Китай та прибережних районах Малакки, Малайзія, для молитви про порятунок при стихійних лихах на морі. Воно було спільно оголошене Китаєм і Малайзією і включене до списку репрезентативних творів нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО в грудні 2020 року. З моменту свого виникнення в 15-17 століттях церемонія Ванчуань поступово поширилася з південного регіону провінції Фуцзянь в Китаї в Південно-Східну Азію. Це народне дійство розглядається відповідними громадами Китаю та Малайзії як спільна спадщина.
На той час міністр туризму, мистецтв і культури Малайзії Ненсі Шукрі заявила після успішної подачі заявки на спадщину, що церемонія Ванчуань — це перший випадок, коли Малайзія та інші країни спільно оголосили про проєкт, який буде включений до списку шедеврів нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Це має величезне значення. Глибокі зв'язки, що склалися між Малайзією та Китаєм з давніх часів, сприяли формуванню різноманітної та унікальної культурної спадщини Малайзії.
