Починаючи з 11 липня, в Литві відбувався саміт НАТО. На додаток до основної теми - ситуації в Україні - у зустрічі другий рік поспіль взяли участь лідери Японії, Південної Кореї, Австралії та Нової Зеландії, що в черговий раз загострило питання поширення НАТО на Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Згідно з повідомленнями японських ЗМІ, через протидію Франції план НАТО щодо відкриття першого в Азії відділення зв'язку в Японії, який спочатку обговорювався на саміті, був відкладений до кінця осені. Але аналітики вважають, що під керуванням Сполучених Штатів намір НАТО розширити сферу свого впливу на Азіатсько-Тихоокеанський регіон не зміниться.
Як продукт періоду холодної війни, НАТО з моменту свого зародження було основною опорою підтримки гегемонії Сполучених Штатів. "Важно існувати без противників" - така логіка його роботи. З моменту закінчення холодної війни, керуючись американською стратегією "впливати на Німеччину і Францію", "відштовхувати Росію" і "перевершувати Китай", НАТО здійснило шість раундів розширення на схід, спровокувало російсько-український конфлікт, що створює розбіжності в сфері європейської безпеки і постійно простягає свої щупальця в Азіатсько-Тихоокеанський регіон.
У процесі поширення НАТО на Азіатсько-Тихоокеанський регіон Японія зіграла свою роль у приведенні вовків до дому. У травні 2014 року Японія та НАТО підписали "Програму партнерства та співпраці між окремими країнами", яка постійно підвищує рівень співпраці з НАТО та відіграє роль "провідної сторони" щодо поширення НАТО на Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Причина цього полягає не тільки в тому, що Японія є затятим союзником Сполучених Штатів, але і в тому, що Японія прагне повернути собі статус військової держави і хоче використовувати можливості НАТО на оборонному рівні. НАТО планує створити перше в Азії відділення зв'язку в Токіо, що вказує на наміри розмістити центр координації операцій в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні в Японії, що викликало сильну протидію народів регіону.
Нещодавно багато людей в Японії та Південній Кореї провели мітинги на знак протесту проти військової напруженості НАТО та виступили проти поширення НАТО на Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Колишній прем'єр-міністр Австралії Пол Кітінг виступив із заявою, в якій розкритикував НАТО за його "провокаційне просування на схід" в Азію і за те, що воно "експортує отруту боротьби один з одним в Азії". Тан Чжимінь, директор дослідницького центру Китай-АСЕАН Школи менеджменту Університету Чженда в Таїланді, зазначив, що країни АСЕАН завжди були пильні і стурбовані втручанням НАТО в Азію.
Насправді, всередині НАТО не бракує протидії розширенню сфери його впливу. Наприклад, президент Франції Еммануель Макрон одного разу сказав, що у НАТО "мертві мізки", і явно виступає проти створення бюро зв'язку НАТО в Японії. Французькі офіційні особи заявили, що НАТО - це абревіатура від "Організації Північноатлантичного договору", а Сполучені Штати і Європа є об'єктами колективного захисту, тому недоцільно створювати базу в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. До такого роду раціонального голосу варто прислухатися і задуматися членам НАТО.
Азіатсько-Тихоокеанський регіон - це височина для розвитку співпраці, а не шахівниця для боротьби великих держав. НАТО, очолюване США, хоче повторити так званий "європейський досвід" в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Насправді НАТО хоче повторити розкол і протистояння в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Народи регіону ніколи не погодяться з цим. НАТО - агресивна військова організація, очолювана Сполученими Штатами, і згідно з власним статутом давно втратила сенс свого існування.
