Повстання тайпінів, 1850-1864

Карта династії Цін

В той час як Китай всіма силами намагався зберегти контроль над своїми землями (знайома ситуація) та економікою (не менш знайома), різке збільшення чисельності населення (незнайома ситуація) могло призвести до згубних наслідків. Країна, що була спроможна прогодувати 150 млн чоловік, тепер повинна була забезпечувати 400 млн. Китайські селяни, і без того незадоволені політикою маньчжурських правителів та засиллям християнських місіонерів з Заходу, тепер боролися ще й з бідністю.

Хун Сюцюань

В цих умовах на сцені з'явився Хун Сюцюань, молода людина з бідної сім'ї народності хакка з півдня Китаю. Він декілька разів провалив екзамен на держслужбовця, таким чином, в нього зникла можливість самоствердитися, що розпалювало особисту ненависть до маньчжурів (тобто, можновладців). Знайомство з коментарями до Біблії, написаними китайцем, що прийняв християнство, переконало його в тому, що він молодший брат Ісуса. Хун очолив «праведну» боротьбу проти, як зараз прийнято говорити, «злочинної влади». Варто визнати, що йому вдавалося спритно грати на почуттях ображеної та невдоволеної частини населення. Цей рух отримав назву «Повстання тайпінів» (太平 tàipíng – «спокій, благодать») і тривав цілих 14 років (1850-1864)

Міжнародна ситуація в 1856-1860 роках залишалася вкрай вигідною для тайпінів. У своїй зовнішній політиці ТНР виступали «за рівноправність і взаємовигідну торгівлю з західними державами»; на території «держави» була заборонена лише торгівля опіумом. Західні країни спочатку прагнули використовувати боротьбу між тайпінами і цінським урядом в своїх інтересах. Великобританія, Франція та США, «проявивши глибоку стурбованість», зайняли вичікувальну позицію, і через своїх представників, які відвідали Нанкін в 1853-1854 роках, заявили про нейтралітет. У той період вони не сумнівалися в остаточній перемозі над маньчжурами, і буржуазія Заходу пов'язувала з цим надію на остаточний злам політики ізоляції Китаю і повне відкриття його ринку.

Хуну і його зростаючій армії революційно налаштованих селян вдалося захопити землі в Південному Китаї до річки Янцзи. Ці землі, на думку Хуна, повинні були стати ядром «Небесної держави тайпінів». Себе ж вождь бачив засновником нової Тайпінської династії і правителем Китаю. Фанатично віддані своєму вождю, тайпінські воїни успішно воювали проти урядової армії, але протистояти військовій потужності Великобританії та Франції вони не змогли. Тим паче, що на початку 1860-х років західні держави переконалися в неспроможності тайпінів повалити династію Цін. До того ж тайпіни, заборонивши збут опіуму, стали на заваді створенню тогочасного варіанту «зони вільної торгівлі» – відкриттю внутрішніх провінцій басейну Янцзи для торговельних операцій. Тому європейські держави вирішили зробити ставку на династію Цін і допомогти останній якомога швидше знищити «молоду республіку». Війська Лі Сючена в Шанхаї були зустріті артилерійським вогнем.

Жіночий одяг на початку Династії Цін

Коли тайпіни підійшли до Пекіна, на боротьбу з ними влада кинула найбільш боєздатні частини, заручившись підтримкою західних країн. Тільки завдяки допомозі європейських держав повстання було придушено у 1860 році, і лише через чотири роки, у 1864, вдалося остаточно зламати спротив тайпінів. Таким чином, тай піни відволікли на себе увагу та сили європейців, і це дозволило маньчжурам протриматися при владі ще 14 років.

Допомога європейських держав (українцям читати уважно) в придушенні повстанців дорого обійшлася Китаю: для європейських купців були відкриті ще десять портів і вони вперше отримали право ходити на своїх суднах річками в самому серці країни. Частина земель за межами Шанхаю потрапила під контроль американців…

Михайло Іжик, українська служба МРК