Проте «розмовляти про справи» не завжди виходило доладно: «Ніхто не говорив мені, як треба вирішувати проблеми, ті, які залишилися невирішеними, не висловлювали своєї думки. Українці дуже відкритий і прямий народ, щоб щось вирішити ми говоримо про це прямо, а китайці звикли йти обхідними шляхами», – розповіла Анна.

Думки домовласників щодо Анни розходяться – хтось захоплюється її ініціативністю і відповідальністю, а хтось вважає, що бачить в діях іноземки самоуправство і відсутність розуміння, «як слід вести справи у Китаї».

«Я не досконалий керівник, і якщо хтось не згоден з моєю думкою, може висловити мені свої критичні зауваження. Я думаю, що це цілком нормально, тільки так може бути якийсь прогрес», – каже Анна.